|
|
 [354x14]
|
Старе місто над дрімучою рікою
В давності своїй,
Над тою рікою,
По якій пливуть хмаринки
Далеко, далеко, далеко.
Старее міста над оспіваною рікою,
Як тебе любити й згадувать?
Відлига. Там весна,
Одіті
В дим каштани,
Губи сохнуть. Літо
Ядра наливаються, щоб цю
Плоть природи сумному поету
Якось вечером збирать.
П.Коган
| |
Старый город над рекой дремучей
В древности своей,
Над той рекой,
По которой проплывают тучи
Далеко, далече, далеко.
Старый город над рекой воспетой,
Как тебя любить и вспоминать?
Оттепель. Потом весна,
Одеты
В дым каштаны,
Губы сохнут. Лето.
Ядра наливаются, чтоб эту
Плоть природы грустному поэту
Как-нибудь под вечер собирать.
П.Коган
|
[699x484]
фото Appassionata
|
І нас не видно в темноті, і нас несе велика ріка, і берега уже не ті...
А.Макаревич
| |
И нас не видно в темноте, и нас несет в большой реке, и берега уже не те...
А.Макаревич
|
Кожен киянин завжди пов’язував з Хрещатиком своє минуле, майбутнє і теперішнє. Всі доленосні події останнього сторіччя відбувались саме в епіцентрі цієї головної вулиці столиці, яку оспівували поети всіх поколінь. Коли дивишся на світлі квартали унікального ансамблю, в думках переносишся в ту далеку епоху, коли на цьому місці були непрохідні хащі, блищали каскади голубих озер, а долину прорізали глибокі, зарослі кущами яри. Наші предки успішно полювали на цих благословенних угіддях, розвішуючи поперек ярів сіті, за що місцевість і отримала назву Перевісище.
| |
Каждый киевлянин всегда связывал с Крещатиком свое прошлое, будущее и настоящее. Все судьбоносные события последнего столетия происходили именно в эпицентре этой главной улицы столицы, воспетой поэтами всех поколений. Глядя на светлые кварталы уникального ансамбля, переносишься мыслями в ту далекую эпоху, когда в этом месте были непроходимые чащи, сверкали каскады голубых озер, а долину прорезали глубокие, заросшие кустарником яры. Наши предки успешно охотились на этих благословенных угодьях, развешивая поперек оврагов сети, за что местность и получила название Перевесище.
|
З озера, яке розташоваен біля Лядських воріт великого града Ярослава (нині — Майдан Незалежності) витікав струмок. Він мирно протікав в ложбині Хрещатої долини, вливався за Бесарабкою в річку Клов, яка в свою чергу, огинаючи сьогоднішню Черепанову гору, впадала в повноводну Либідь. Ще один струмов вливався в долину зі сторонни озера, яке було розташоване в колишньому маєтку Меринга (зараз на цьому місці — Театр ім. І Франко).
| |
Из озера, расположенного у Лядских ворот великого града Ярослава (ныне — Майдан Незалежности), вытекал ручей. Он мирно струился в ложбище Крещатой долины, вливаясь за Бессарабкой в речку Клов, которая в свою очередь, огибая нынешнюю Черепанову гору, впадала в полноводную Лыбедь. Еще один источник вливался в долину со стороны озера, расположенного в бывшей уcадьбе Меринга (сейчас на этом месте — Театр им. Франко). |
І нарешті найбільш відомим був Хрещитинський струмок. Тут, як розповідали, велики князь Володимир хрестив своїх дванадцять синів. Дослідники вважають, що струмок, а в подальшому і вулиця, зобов'язані своєю назвою цій поворотній події в історії Києвської Русі. Показовим є факт, що ще задовго до будівництва сьогоднішнього Хрещатику, вже існувала його предтеча в нинішній частині міста, якраз в тому місці, де вздовж берега річки Почайни стояли тисячі людей в очікуванні святого хрещення. Ця вулиця до 1869 року так і називалась — Великою Хрещатинською (нині — Набережна-Хрещатинська).
"Київський синопсис " (1674) повідомляє: "От того часа джерело над Дніпром, ідеше синове Владімірови крестішася, і по днесь Крещатиком прослился". Не менш цікавим є документ, датований 1774 роком: "Про дозвіл жителям міста Андрицькому, Станицькому та іншим займатись винокурінням на землях, які їм належать на Хрещатику біля Дніпра ".
Більш ніж переконливо ставить крапку в питання виникнення топоніму Іван Фундуклєй: "Хрещатиком називалось глибока долина, яка знаходилась зправа від дороги, яка йшла з Печерська на Поділ, і з східної сторони було обмежено Дніпром. В джерелі, яке протікало через цю долину, були хрещені сини Володимира. В пам’ять про цю подію на цьому святому місці київські міщани в 1802 році влаштували фонтан під кам’яним павільйоном з високою круглою колоною..." (1847) цю колону ми як правило називаємо пам’ятником Магдебургського права, хоча в другій половині ХІХ кияни називали споруду Нижнім пам’ятником князю Володимиру.
В ХVI сторіччі урочище Перевісите вже називається Євсейковою долиною. За декілька століть місцевість практично повністю втратила свою флору та фауну. Її кращі ліси пішли на будівництво будівель вулиць та фортифікаційн споруди, а водні ресурси були засипані землею бо взяті в колектор. Якщо говорять, що театр починається з вішалки, то Хрещатик на початку ХІХ століття починався з театру. Дім № 2 представляв собою представляв собою будівлю з високим трикутним фронтоном, портиком з 4 колон і двумя ліхтарями, що прикрашали напівкруглі сходи. На завісі був зображений античний герой, який стояв в тріумфальній колісниці і якого вітала товпа однодумців, а в хмарах парив крилатий купідон зі згортком, на якому по-латині було вказано: "Сміх очищає нрави ". Цей перший міський театр був збудований в 1807 році.
З цього моменту Хрещатик почав обростати будинками. В середині ХІХ століття це була вулиця, довжиною 1,2 км (тобто рівнялась довжині сьогоднішньої магістралі). Але будівлі будувались на великій відстані одна від одної, особливо в районі Бессарабки, і не мали чіткого планування. Найбільш жвавим місцем була Коз’єболотська площа (тепер — Майдан Незалежності), де були зконцентровані крупні торгові лавки, магазини, трактири, ринок та цирк. Навколо площі були розміщені перші кам’яні споруди, пошта, контора диліжансів, губернська адміністрація. Доречі, на Хрещатику першим цегляним будинком став гарний 3-поверховий дім з іонічними колонами, який побудував для себе поміщик Головінський ще в кінці ХVIII століття.
| |
И, наконец, самым знаменитым был Крещатикский ручей. Здесь, как гласит предание, великий князь Владимир крестил двенадцать своих сыновей. Исследователи считают, что ручей, а впоследствии и улица, обязаны своим названием этому поворотному событию в истории Киевской Руси. Показателен факт, что еще задолго до строительства нынешнего Крещатика, уже существовал его предтеча в нынешней части города, как раз в том месте, где вдоль берега речки Почайны стояли тысячи людей в ожидании святого крещения. Эта улица до 1869 года так и называлась — Большой Крещатикской (ныне — Набережно-Крещатикская).
"Киевский синопсис" (1674) сообщает: "От того часа источник над Днепром, идеше сынове Владимировы крестишася, и по днесь Крещатиком прослыся". Не менее интересен документ, датируемый 1774 годом: "О разрешении жителям города Андрицкому, Станицкому и прочим заниматься винокурением на землях, принадлежащим им на Крещатике возле Днепра".
Более чем убедительно ставит точку в вопросе возникновения топонима Иван Фундуклей: "Крещатиком называлось глубокое удолье, находившееся вправо от дороги, идущей с Печерска на Подол, и с восточной стороны ограничиваемое Днепром. В источнике, протекавшем через это удолье, крещены были сыновья Владимировы. В память этого события на сем святом месте киевские горожане в 1802 году устроили фонтан под каменным павильоном с высокой круглой колонною..." (1847) Эту колонну мы обычно называем памятником Магдебургского права, хотя во второй половине ХIХ века киевляне именовали сооружение Нижним памятником князю Владимиру.
В ХVI веке урочище Перевесище уже называется Евсейковой долиной. За считанные столетия местность почти полностью лишилась своей флоры и фауны. Ее лучшие леса пошли на строительство жилья улиц и фортификационных сооружений, а водные ресурсы были засыпаны землей или же взяты в коллектор. Если, говорят, театр начинается с вешалки, то Крещатик в начале ХIХ столетия начинался с театра. Дом N2 представлял собой здание с высоким треугольным фронтоном, портиком из четырех колонн и двумя фонарями, украшавшими полукруглую лестницу. На занавесе был изображен античный герой, стоящий в триумфальной колеснице и приветствуемый толпой единомышленников, а в облаках парил крылатый купидон со свитком, на котором по-латыни значилось: "Смех очищает нравы". Этот первый городской театр был построен в 1807 году.
С этого момента Крещатик стал обрастать домами. В середине ХIХ века это была улица, протяженностью 1,2 км (то есть, равнялась длине нынешней магистрали). Но здания строились еще на большом расстоянии друг от друга, особенно в районе Бессарабки, и не имели четкой планировки. Наиболее бойким местом была Козьеболотская площадь (теперь — Майдан Незалежности), где концентрировались крупные торговые лавки, магазины, трактиры, рынок и цирк. Вокруг площади размещались первые каменные строения, почта, контора дилижансов, губернская администрация. Кстати, на самом Крещатике первым зданием из кирпича стал красивый 3-этажный дом с ионическими колоннами, который выстроил для себя помещик Головинский еще в конце ХVIII столетия.
|
[5x]
Стаття Дмитра Лаврова /статья Дмитрия Лаврова
...
[372x61]
|
|
|
|
|
|
|
|
Либо слишком много материала, либо слишком мало...