Навіть і не знав , що так вийде…взагалі не знав, що вийде щось, їхав на «обум» Лазаря» в місто з минулого, зв’язаного зі мною довгими і міцними нитками століття…ЩО ж вам розповісти? Просторе місто. Чисте місто. Москва у порівнянні з ним здається ринком, її прибирають і засмічують відразу, а в Мінську чисто. Там немає таджиків- двірників, немає відморожених водіїв маршруток, а на будівельних майданчиках не трудяться гастарбайтери і китайці по підвалах не шиють джинси. Бомжі, яких я зустрічав, і п’яниці так само виглядали охайно, не відштовхуючи не скільки. Там багато що здається таким самим як і у нас…і зовсім не таким. Те саме життя, але все йде по-іншому…Російська мова. Відсутність поширеної торгівлі усім підряд. Мінімальна реклама, що не забиває візуальне сприйняття. Дешева їжа. Але люди змучені і не дуже-то добрі…як і москвичі… Всього і не розповісти так от, коротко… … Далі невеликий фоторепортаж: | Даже и не знал что так получится... вообще не знал что получится что-то, ехал "на обум Лазаря"в город из пошлого, связанный со мню длинными и крепкими нитями событий... Что же вам рассказать? Просторный город.Чистый город. Москва по сравнению с ним базаром кажется, она убираемая и замусориваемая тут же вновь,а в Минске чисто. Там нет таджиков-дворников, нет отмороженных водителей маршруток, а на стройках не трудятся гастарбайтеры и китайцы по подвалам не шьют джинсы. Бомжи, встреченные мной и пьянчуги, тоже выглядели опрятно, не отталкивающе не сколько. Там многое кажется таким же как у нас... и совсем не таким. Та же жизнь, но идёт вс же по другому... Русская речь. Отсутствие повсеместной торговли всем подряд. Минимальная реклама, не забивающая визуальное восприятие. Дешёвая еда. Но люди усталые и не очень то добрые... как и москвичи... Всего не расскажешь вот так вот, кратко... ... Далее небольшой фоторепортаж: |