1
На другому поверсі,
в сьомій квартирі,
в будинку під номером
тридцять чотири,
на вулиці Мрій,
що тяглась аж під небо,
жив хлопець Сергій -
третьокласник і ледар.

Найбільше на світі
любив він поспати,
тож кожного ранку
і мама, і тато
будили Сергія
не менше години,
бо зовсім на нього
не діяв будильник.

До школи він завжди
ішов неохоче.
Сидів на уроках -
злипалися очі.
Зате, як останній дзвінок
продзвенить, -
наш ледар найпершим
додому летить!
Вбіга до квартири,
ляга на дивані -
і мріє,
аж поки і ніч
не настане!..

А мріяв Сергій,
щоб у тижні
всі дні
зробились геть як один, -
вихідні!

2
От якось під вечір,
в одну із неділь,
зостався Сергій у квартирі
один...

Поспав, попоїв,
увімкнув телевізор
і всівся дивитись його
скільки влізе...
Нарешті скінчилась
недільна програма.
Сергій неохоче
підвівся з дивана
і мовив:
- Лягатиму краще
у постіль!

Аж тут на екрані
з'явилася постать!..
- Зажди! -
просичала.
- Не треба лягати!.. -
І рапотм
стрибнула з екрана
в кімнату!

Злякався Сергій -
не промовить і слова...
Нарешті спромігся спитати:
- А хто-о ви?..
- Я грізний чаклун,
всемогутній фон Брукк,
професор і доктор
ледачих наук!
Бажай, що завгодно,
ледащо Сергію, -
я можу здійснити
усі твої мрії!

Почувши слова ці,
Сергій аж затрясся,
та вже не від жаху -
від радості й щастя,
і враз загорлав,
наполохавши тишу:
- Хай тільки неділі
залишаться в тижні,
щоб я відсьогодні
ніколи-ніколи
не мусив щоранку
спішити до школи!

Фон Брукк усміхнувся:
- Хай буде,
як хочеш!.. -
І зник непомітно
у темряві ночі...

3