Вона була для мене чимсь найкращим,
Що буть могло у мене у житті,
Та тільки я - душа моя пропаща,
Прогавивши лишивсь на самоті.
Якби вернути час, якби вернути!
Пройшли літа, і вже волосся сиве...
Та ті часи ніяк не позабути,
Й слова її - такі приємні й милі...
Чому ж ти, Господи, мене не зупинив,
Чом ти додав до серця мого болю?
Тоді, коли я так її любив -
Ти почуття всі випустив на волю.
Пройшли роки, а рани ще болять,
Та і чи зможуть загоїтись зовсім?
Лишилось все приємне заховать
В далеку ту, та незабутню осінь
Jaguar_65
[показать]