Передерті очі до йоти.

Посмішка цікавою аркою вниз.

Треться в тобі все , що має примарливості лік: Троянди, Увага, Падаль І Рік.

Я не повірив ні чому!

Але твої червоні до ламкості струни.

Настирливо, прив"язливо сичали і грали.

Лунали чорною луною- тобі любих само страждань.

Ти клялась, що не буду наступним.

Я жартував. Жартами відтворював стіну німу….

P.S. Зачиняти двері люблю.

Я немаю крім цього нічого.

Пишу пензликом зло та й прерогативлю.