Душу в полоні тримають
снів уривки,
Місячне сяйво розлите
на підвіконні,
Холодно в небі сяє
вранішня зірка.
Серце моє розбите
тремтить в долонях.

Може неправду кажуть,
що все минає?
Час не загоїть рани,
а навпаки?
З кожним новим світанком
тебе чекаю...
Де ж мені спокій втрачений
віднайти?

Просто піти?...І тиша
шумитиме в скронях...
Місячне сяйво розіллється
на підвіконні.
Серце моє розбите
в твоїх долонях
Довго тремтіти буде,
коханням повне.


Присвячую П.