Помітила за собою, що нескінченно можу спостерігати за заходом сонця!!!! Просто не реально відірвати око від цієї різнобарвності кольорів, які таємничим, магічним чином так красиво і зі смаком підібрані один до одного! Це видовище захоплює, і манить до себе. Нажаль левову частку цієї краси ми не бачимо, так як нам її затьмарюють безліч штучних освітлювальних приладів (ліхтарі, прожектори,......), які не дають цілковито і повністю насолодитися процесом, захоплюючим подих!!.........І цей характер передачі кольорів природою ніде не збережеш, окрім як в своїй пам’яті.
Мабуть, однією з моїх мрій, незгасиме бажання, зустрічати і проводжати сонце з коханою людиною на якомусь, малозаселеному людьми, острові......сидячи просто на березі океану......укрившись однією ковдрою....тримаючи в руках по чашці чаю або кави.......і спостерігати за малюнком природи, який ніколи не повторюється, і навіть не буде схожий один на одний.
Але я думаю, що і тоді я не змогла назвати себе цілковито щасливою людиною, яка досягла в своєму житті всього чого бажала......І помічаю що бажання і цілі змінюються майже щодня. В цьому мабуть і полягає цікавість життя, що ми багато чого не знаємо, а пізнаючи ставимо нову ціль, мету до якої далі намагаємося іти. Тим самим стимулюючи і зацікавлюючи себе самого. Тому я не бачу сенсу в чіткому обмежуван
ні всіх своїх цілей в даний момент, тому що прокинувшись завтра в ранці можу декілька викреслити або додати, а решта взагалі ще коригується.Але ставити їх обов’язково!!!!
Повернемося до заходу, такого таємничого і незбагненного... Скільки вже фотографів, і талановитих фотографів, намагалися змалювати на папері цю таємницю природи все одно повних емоцій не передав жоден. Але як ? Чому? Хто керує?
Це питання цікавить мене вже давно……………………………………………………………………………………………… І мабуть своєю не повторністю і загадковістю.
Я гадаю, що захід також являється найромантичнішим видовищем (романтики мене зрозуміють). Хоч я і чула, що людей з таким станом душі вже не існує, а саме слово мабуть асоціюється з роками 60-70, з чорно - білими фільмами і чимось взагалі таким, що давно знаходиться в архівах. Так, розумію, багато хто мріє повернути той час (ну, мабуть не сам час, а його позитивні моменти), і до речі не тільки ті хто відчув на собі смак того часу, а й ті-хто дізнався від батьків, бабусь, дідусів. Мабуть мені просто везе, бо навіть серед сучасної молоді я зустрічала романтиків. І взагалі в душі у кожної людини, у деяких дуже глибоко, живе романтик!!! Просто, дуже прикро це визнавати, але в наш час це вважається не модним...


Але хто ж задає нам цю моду??? Здається, що слово “мода” або “модно” зараз являється перепусткою в сучасний світ. І люди ніби зазомбовані наслідують цю ідею! Але ж чому просто не замислитись над тим, що мода – це те, що тобі личить, прикрашає тебе, а не те, що якийсь крутий дядя чи тьотя сказали по телевізору ходити в одній панчосі. Чому людей так хвилює, що про них подумають інші??? Невже ми такі слабкі і не маємо власної думки? І чому ми так підвладні комусь?
Ми намагаємося показати, що ми незалежні і сильні – але в той же час підпорядковуємося комусь і боїмося висловлювати власні думки.....Я згодна, що дослухатися до чужих думок потрібно, але не фанатично і з острахом. Якщо людина - індивід, то зрозуміло що двох схожих повністю людей не буває. У кожного свій погляд на життя, на оточуючих – і це класно, це супер!!!! Людям час замислитися над розвитком особистості, а не підкоренням і копіюванням інших. Бо тільки так ми зможемо повністю розкритися і використати життєвий час і можливості на 200 %
фиголетовый Думки...[COLOR=indigo][PHP]