ДА, столкнули, но думаю вектор на сионистов не правильный, скорее это Китай. Привычка, что "если в кране нет воды", шаблонное, что среди евреев есть преступники, не отменяет, что в других народах их нет, да и в принципе, каждый солдат может сам не поднимать руку для убийства. А то, как в Эдеме, скидывать свою вину на другого получается. Но в Писании сказано, что Всевышний соберет ВСЕ народы против Израиля, чтобы их привести на землю Израиля и там их осудить, что он всех президентов, как волов за кольцо в носу приведет, только показывает, что Его Слово исполняется в точности, и что нет других богов, кроме Него, и Он единый Судья и Правитель Мозговой много увидел, но все же не всё закулисье ему открыто было. Самое неприятное в этом, что столкнулись верующие из наших славянских стран, да и других тоже, т.е. вопрос - а в кого они верят? как позволили так себя развести? знают ли Творца вообще? Но раз с 1 Никейского собора позволяют себя обманывать, то Суд тоже идет и на них, и как написано, в первую очередь, Суд начнется с Дома Божьего

Коли я проходив спустошеними селами, де ті хто вижив більше нагадували заплакані тіні, я не відчував особливого розпачу. Десь на другий тиждень війни мозок просто включив захисну реакцію, і я перестав хвилюватися. Але дещо я переосмислив, мир та спокій - це ілюзія та обман, всі ваші плани на мирне життя - це просто марнота. Світ в полоні зла, як і тисячу років тому, і сльози та страждання - це його нормальний стан. Від закатованої Бучі до мільйонів жертв Голодомору - ближче ніж нам здавалося. Труп на місці, де ще нещодавно рясніли квіти - це не особливий випадок. Квіти і трупи чередують один одного тут сотні років. Єдине, що може розрубати цей кругообіг - це Бог. Ми ніколи не подолаємо царства Диявола опираючись на менше зло: на мат, неаргументоване насилля, відьомські ритуали і так далі. Жовто-блакитного прапору замало, аби здолати втілене зло, у зла тисячі прапорів. Ми маємо справу не з бурятською ордою, ми маємо справу з духовною хворобою. Поведінка російської армії - від рядового до головнокомандуючого - це поведінка одержимих. Бездушність та безликість їх війська видає духовні вади для хоча б трошки пильного ока віруючої людини. На жаль, ця війна ще не дала поштовху до масового навернення. Наша щоденна літургія, на місці дислокації підрозділу, майже пуста. Хтось хибно вважає, що наряд важливіший за Причастя. Нас тримає патріотичний запал, але коли ми усвідомимо, що війну потрібно не просто зупинити, а виграти, ми зрозуміємо, що боротьба точитиметься не лише в полях та містах, це війна воїнств небесних та пекельних. Нам мало прапорів, нам потрібен хрест, нам мало полковників та генералів, нам необхідні ангели та архангели. Якщо на нас йдуть люди з рішучістю Диявола, то ми можемо протиставити йому лише всемогутність Бога. Бог, а не НАТО, має стати основним союзником України, лише так і тільки так ми маємо шанс. Це страшний та жахаючий вибір, але він єдино правильний.

Вот действительно, меня уже как девятый год фэйспалмит наивная надежда людей, что когда-то людьми закончится война, которая была начата не людьми. Всё это "надеюсь Бог пошлёт в расию, Украину мир, когда-то страна станет великой, отстроенной". Всё рухнет нахер и я этого жду давно. Но не думал, что прям окажусь в центре событий и мне придётся ещё и участвовать в этом. То, что обывателям кажется мирным временем, когда лично у них всё спокойно – это лишь небольшой перерыв между войнами. Так будет до конца системы. Ждём Армагеддон, Господь – жги!