ТРЕНУЙ НАВИЧКИ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ
Пам’ятай, що під час виступу основна увага глядачів зосереджується на твоєму зовнішньому вигляді; краще триматися природно, не напружено: постать – струнка, жестикуляція – вільна, не занадто активна і не пасивна, міміка – жива, посмішка – обов’язкова, але не «гумова», погляд – на слухача, а не на стелю, підлогу чи вікно; голос – природний Г
Готуючись до виступу потрібно усвідомити відповіді на таки питання: 
[показать]
ХТО – ким ти є для слухачів?
ДО КОГО – до кого звертаєшся?
ЧОМУ – якої мети маєш досягти?
ЩО – що хочеш сказати?
ЯК – яку форму має виступ?
КОЛИ – коли виступатимеш?
Як виступаєш:
- вкажи мету й основні моменти свого виступу;
- запиши виступ повністю;
- відкоригуй свій текст;
- підготуй тези виступу;
- визнач стиль виступу (хочеш звертатися до серця людей чи до їх розуму, посилатимешся на власний досвід чи досвід інших, використаєш піднесений, емоційний стиль чи більш стриманий, користуватимешся нотатками чи говоритимеш без них)
Структура виступу: вступ, розвиток думки, завершення
- на початку виступу завоюй увагу слухачів, здобудь їхню симпатію та оголоси мету своєї промови;
- в основній частині не вживай більше 3-х аргументів;
- під час завершення підсумуй сказане, зроби основний "штрих" (це може бути цитата, анекдот, гасло, бачення майбутнього) і не забудь подякувати слухачам за увагу.
Як боротися з хвилюванням: запиши виступ, але не вчи його на пам'ять. пам’ятай, що аудиторія налаштована позитивно. Попроси перед виступом, щоб тебе хтось послухав. пам’ятай, що слухачі не знають про твої страхи, і завжди можна скористуватися паузою! Під час повідомлення бажано звертатися до плакатів, які підготовлені на підставі поданої інформації.
Під час проведення дискусії будь толерантним
Толерантна людина:
Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства
Готова миритися з думками інших
Поважає людську гідність
Сприймає іншого таким, яким він є
Здатна поставити себе на місце іншого
Поважає право бути іншим
Визнає різноманітність
Визнає рівність інших
Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки
Відмовляється від домінування й насильства
Виразити згоду тобі допоможуть такі фрази:
Це не викликає заперечень (сумніву)
Я готовий з цим погодитися
Мені близькі ці думки
Я поділяю (підтримую) точку зору
Я теж хотів це сказати
Моя точка зору повністю збігається
Ніхто і не заперечує
А це місце для твоїх фраз………………
Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:
Мені так не здається
Я думаю по-іншому
Я дотримуюся іншої думки
У мене протилежна точка зору
Я дозволю собі не погодитися з вами
На жаль, не можу погодитися з вами
Мені хотілося б висловити свою незгоду
А це місце для твоїх фраз…………………….
Якщо ти дівчина і більше цікавишся своєю зовнішністю ніж саморозвитком
ПРО КОРИСТЬ МИЛУВАНЬ ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ
[показать]Підійдіть до дзеркала. Дивіться, вам на зустріч іде ваше власне відображення з усіма подробицями, який жодний художник не в змозі зобразити з такою точністю. Ми щоранку підходимо до дзеркала, не звертаючи серйозної уваги на зображення. А сьогодні постарайтеся дуже уважно вдивитися в нього. Злегка поклоніться дзеркалу. Ви бачите, що зображення в дзеркалі робить теж саме. Похитайте головою, підморгніть, доторкніться лівою рукою до холодної поверхні дзеркала. Але стійте! Що це? Ваше зображення назустріч лівій руці простягло… праву руку. Це легко зрозуміти, якщо уявити, що ваша вільна права рука, якби вона могла потрапити за дзеркало, точно збіглася б з тим зображенням, що ми бачимо в дзеркалі. А якщо доторкнутися до дзеркала правою рукою? Тепер ви переконалися, що зображення в дзеркалі змінює ліве на праве і навпаки. Пам’ятаєте з казки А.С. Пушкіна: «Свет мой, дзеркальце, скажи Да всю правду доложи…» Як бачимо, дзеркало не може сказати всю правду. Не можна також вважати, що воно обманює. Дзеркало говорить напівправду. Воно змінює ліве на праве.
ІСТОРІЯ ДЗЕРКАЛА
Дзеркало, схоже на те, яким ми користуємося сьогодні придумали майстри скляної справи Венеції. Саме вони догадалися на скляну пластинку нанести шар металу. Виробництво це було довгим, складним і небезпечним для здоров’я. Зате дзеркала виходили чудові – вони сяяли, відбиваючи світло. люди могли бачити в них себе на весь зріст. А головне – скляні дзеркала не тьмяніли і не темніли на повітрі, як це було з бронзовими.
Майстри, які виготовляли дзеркала, були в пошані у Венеції, але їм під загрозою страти заборонялося розголошувати [показать] секрети свого ремесла. Усі майстри жили на острові Мурано, у двох кілометрах від Венеції, куди ніхто зі сторонніх не міг потрапити. В одному з венеціанських законів було сказано: «Якщо скляр перенесе своє ремесло в іншу країну, його родичі будуть відправлені у в’язницю, а до нього будуть послані люди, щоб його вбили».
ДЗЕРКАЛЬНА ЗАМЕТІЛЬ
А хочете зустріти Новий рік із красивим снігопадом, не виходячи з квартири? Снігову хуртовину навколо вашої ялинки створити дуже просто. Наклейте на м’яч або кульку маленькі дзеркальця, блискучі металеві кружечки, шматки фольги чи просто замазані чорною тушшю зі зворотного боку невеликі скельця. Підвісьте кулю на міцній нитці над ялинкою і розкрутіть її. Заклейте переднє скло ліхтарика картоном з прорізом. Залишається лише направити промінь ліхтарика на дзеркальця, що обертаються, і снігопад на стінах вашої кімнати піде в заданому вами темпі. Якщо взяти пружну нитку, то снігопад змінюватиме свій напрям. Нічого, що це лише враження заметілі й сніг йде не по справжньому. Зате в вашій кімнаті буде гарно і затишно.
Якщо тебе хвилює світ людських почуттів
Кольорами можна відобразити усю гаму почуттів людини.
«Колір здатний на все: він може заспокоювати і збуджувати, він може створити гармонію або викликати стрес, від нього можна чекати чудес, він може викликати катастрофу», - так говорив французький вчений Жан В’єно.
[показать]Кольори поділяються за температурними відчуттями. Теплі: червоний, оранжевий; холодні: голубий, синій. Поділяються вони і за вагою: легкі – світлі, важки – темні. Закони заломлення та відбивання світла завжди враховували художники. Імпресіоністи (Е.Мане, О.Ренуао) і ще більшою мірою постімпресіоністи (П. Сезан, Ван Гог, П. Гоген) передавали сонячне світло. Цього вони досягали, розкладаючи складні тони на чисті кольори, які накладали на полотно окремими мазками. Розраховували на те, що глядач сприйматиме картини при оптичному освітленні. Їхній живопис світлий і повітряний за рахунок кольорових тіней.
Буває так, що сам художник через певні обставини забуває про об’єктивність дії законів оптики, про їх незалежність від бажання людини. І це для живопису може бути катастрофою.
Геніальну картину Рєпіна «Іван Грозний і син його Іван» мало не знищів психічно хворий. він забрів у Третьяковську галерею і ударом ножа розпоров полотно. Картина, здавалось була втрачена назавжди, фарби облупилися, на обличчі Івана Грозного був рваний розріз.
Картину рятували кращі реставратори Росії. Терпляче, нитку за ниткою склеювали вони дороге полотно. Відновлювати живопис повинен був сам Рєпін.
Коли Рєпіну повідомили про нещастя, старий художник навіть зрадів. Він з роками нібито став помічати недоліки картини, яких раніше не бачив. З року в рік вона подобалася йому все менше. Він подумки засуджував себе за зневажливість до фіолетових відтінків і все більше переконувався в тому, що обличчя Івана Грозного він зробив занадто жовтим.
Рєпін був радий можливості виправити «помилку». Він став писати обличчя заново, налягаючи тепер на холодні фіолетові відтінки.
Реставратори з тривогою слідкували за пензлем художника. І чим довше він працював, тим сильніше хвилювалися оточуючі. На очах у всіх з радісним натхненням художник руйнував своє творіння. Картину втратили безповоротно. Тоді вирішили змити всі рєпінські виправлення, а інший художник за репродукціями відновив попередній вигляд картини. Над дивацтвами Рєпіна замислився один фізіолог: чому від багатьох картин художника, написаних у старості, віє холодом малинових тонів? Він з’ясував, що у людей похилого віку прозоре середовище ока трохи жовтіє. Значить, люди починають дивитися на світ, ніби крізь слабке жовте скло. Але жовте скло тому і жовте, що легко пропускає жовті і червоні промені, а фіолетові і сині поглинає. Художник дивився на картину пожовтілими очима.
Психологи стверджують, що людина сприймає кольори по-різному не тільки з віком, а і в залежності від настрою.
Добірку підготувала: вчитель фізики та математики Видюк Л.В