легко бачити себе внутрішнім оком.. важко розгледіти всю суть перед очима.. і речі стають непомітні.. тільки твоє має значення.
твоє відчуття.. і твої очі..
тільки час плине.. а в очах той самий блакитний вогник газових старих вже комфорок.. але ще жевріє. ще блимає..
не гасне від всіх труднощів-собак..
вони гавкають невпинно. то є життя..
то є.. звичайний день.. кожний..
хвилина знову побігла і загубила всі думки.. вони спочили.. вони втомились..
тільки час дає пинка .. і жене з точним консервативним розрахунком..
от.. і життя.. як час. побігло вниз алеєю.. зникло в темних парках вічності.. твоїх очей..

. чекай світла.. чекай розбещених хвиль.. то варто сподівань-бабусьок))).чекай червоних троянд вогню..
чекай холодних хвилин смутку.. і зими..
життя просте.. немає труднощів перекладу долонь..
все дзеркало.. і все парадокси.. все дежавю.. і все постійний синій потік .. як нитка по якій не хочемо оступитись..
складне в очах твоїх.. викинути це.. і бачити реальні ширми..свої.. ще теплі..