Навколо якась оболнка. І я нітрохи про це не шкодую. Просто якоїсь миті лівим людям вхід у моє життя став заборонений. Не те щоб усім і назавжди. Але для більшості так. "Але ж вони непогані люди" сказав ти. Непогані. Ти прав. Але мені їх не потрібно. Вони не справжні. Вони грають, вони намагаються бути кимось. Кимось, ким вони не є. І від цього нудить.
Знову ефект зношення? не знаю. мене нудить не від усіх людей. Близькі та дуже гарні знайомі до сих пір велкам, а про інших і думати не хочеться.ось якби змогла таки вирватись кудись на ДР. це було б просто бенч.
А ще я сумую. і розумію що це глупо... але якось... ХЗ... хоч і намагаюсь викинути це з голови, бо це є нонсенс і я вже це ясно бачу... Але все одно десь є яка іскра. Бо там тепло... дуже тепло... і як я не намагаюсь воно сильніш за мене і всюди пролазить до мого життя... коли я вже навчусь так не робити....