розумієш, вже згасає той потяг до тебе, вогонь горить і інколи ти прибавляєш жару, але це "інколи" буває досить рідко, давно вже потрібно було зрозуміти, що цей бій не має сенсу, хоча я відмовлялась від цього розуміння, і, можливо, відмовляюсь досі... Ти навіть тепер майже не трапляешься у снах, тільки інколи ми ведемо з тобою банальні розмови... Навіть не знаю, хочу я тебе втрачати, хоча б у своїх думках, чи ні...
Ти всеодно це ніколи не прочитаєшь, тому всі ці питання давно є реторичними, яких я ніколи не скажу тобі в очі.. Я досить слабка людина...
_______________________________________________________________________________________________
мені остогидли ці знаки уваги від людей, да це навіть не знаки уваги, а стандартний сценарій "як отримати дівчину за пару слів".
Слова, слова, слова... мені з них не холодно, не тепло...
Хоча було декілька випадків, які мені дійсно сподобались, але то відчувалось, що від щирого церця...
можливо я здаюсь легкодостопною, але в більшості випадків я бачу людей з якими є про що поспілкуватись.. нічого більшого...
Мене вже давно не цікавлять відносини і таке інше, це все настільки безнадіно, що можна тільки як казку сприймати.
_______________________________________________________________________________________________


Напевно, українська мова, це єдина мова для мене, через яку можна дійсно вилити душу.. Хоча б цьому щоденнику, та й більше ніде це не потрібно робити.

_______________________________________________________________________________________________

Все що потрібно знають про мене всі хто цього бажає, все інше ховається надто далеко, щоб хтось зміг це побачити...