через певний час, думаю досить скоро, ти підеш з мого життя зовсім, не тільки ти, а ще найближчі на данний момент люди.. сумно, але правда... так трапляеться з кожним хто стає мені неначе брат чи сестра..
або я така, або життя... зовсім скоро ми всі будемо бачитись максимально раз в неділю.. ну може трішки частше, посміхатися, казати "привіт" цікавитись життям іншого за 5 хвилин, домовлятися про зустріч, яка мало ймовірно відбудеться.... це вже почалось.... і в серпні місяці це перейде у норму.... звісно я цього не хочу, можлив так не буде і все обернеться не так як раніше...
від мене в цій ситуації залежить мало, але й одночасно досить багато,
час все розмістить на свої місця, та відчувається наближення координальних змін...