Настроение сейчас - неплохо


Зачем ты ждешь её по вечерам,
Она не выйдет,
Так же как вчера,
Пусть даже ливень льёт,
И пусть метель метёт,
Все равно не с тобою она рядом идет.
Хотя и вечное когда-нибудь кончается,
И ваши чувства – это не итог,
И жизнь твоя лишь только начинается,
И будешь, счастлив ты через какой-то срок.
Забудешь ты её, и ваши встречи,
Не будешь вспоминать ты и о том,
Что клятвы ваши были вроде вечны,
И то, что был ты у неё «котом».
Не может быть, что ты её любил,
Такую дерзкую, немилую, коварную
Да разве это ты был?
Ты лишь играл игру лукавую.
Возможно, это была не игра,
Возможно,
Только что тогда.
Неужто ты и впрямь её любил,
Раз так,
Ну ладно, позабыл.
осінь 2007
mari


Неужели ты не понимаешь,
что для жизни нужен ты один,
Разве ты еще не знаешь,
Что давно уже мною любим,
И ничто не поможет уже,
Спать без слёз и не думать о "нем",
Просто нужно проснутся скорей
И начать жить новым днём!
Разве можэт быть так,
чтоб мечты оставались мечтами,
Не должны мы любить и страдать,
И сидеть в одиночку целыми днями...
осінь 2007р.
Mari

Я могу тебе много чего написать,
И в романих,в стихах и в поемах,
Но тебе на меня наплевать,
хоть была бы я тут Королевой...
Лучше буду сидеть и ждать,
той любви,что приходит внезапно,
О которой нельзя рассказать,
Ту, что будет любить безотказно...
осінь 2007.
Mari
Може у мене є другий,
може його і нема,
тобі я сказала учора,
а зараз-це вже не життя.
я хочу забути,
я хочу піти,
від цієї буденності,
у інші світи.
Знайти собі хлопця,
а може й побути самій,
я поки не знаю,
є часу багато...
І ось,телефонний дзвінок,
бачу номер "чужий"
"Привіт, ти що робиш? Ти як?
Чому не дзвониш? чому ти пішла?"
20,12,07
mari

Твої очі...

Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні.

І хоч на дворі зараз зима, я кохаю тебе,
І слова ці не дарма ріжуть повітря,
Дзвенять у вухах,
Для когось це може пекельний жах,
Та я знаю точно – кохання це,
Я пам’ятаю усе, твоє лице,
Уста, руки, серце вуркоче,
Та найбільше пам’ятаю твої карі очі,
Що світять для мене уві сні щоночі.

Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні

Я прошу тебе, згадай хоч на мить
Про той час коли,
Мене було не зупинить,
Здавалось все навкруги палало,
Але твоє серце вже мабуть догорало,
Я вагався довго а тоді сказав:

Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні

Ти на мене глянула,
В очах сльоза,
Я дивився на тебе,
В серці мелодія сумна,
Я так сподівався, що ти підійдеш,
Я молився, але подумки казав собі “авжеж”
Та вона підійшла і мені прошепотіла,

Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Та твоє серце палає від любові,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивилась у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні...
зима 2007
mari


"ТВОЯ"
Однажды видела виденье,
где я писала сочиненье,
И под названием - "ТВОЯ",
и как проснулась яне знала,
кому во сне я посвящала,
исторью нового романа,
в котором я была "ТВОЯ".
и после этого спустя недолгий срок,
Тебя мельком лишь увидав,
Я сразу поняла кому писала,
я новый свой "ТВОЯ" роман,
и лишь увидев, сразу стала,
Знакомым чувствам покорясь,
писать поэму, я не знаю(!)
Наверно под названием "ТВОЯ"...
19,01,2008
Mari

Почему есть люди, которым всё по фигу,
Они думают, что жизнь - это плохо,
И ожидают от неё какого то подвоха,
Но иногда случается,
Что что-то внутри,
У них «в душе» просыпается,
Что-то нежное, милое,
Это типа любовь,
Но они не верят
И хотят избавиться от этого вновь и вновь,
Они убеждают,
Что любовь не для них,
А для кого?!
Ведь это не жизнь,
Это отдельный мир,
Для отдельных людей,
Где можно найти себя и друзей,
Отвлечься от суеты,
И увидеть мир,
Где правят не люди и деньги,
А чувства сила,
И пусть эти люди,
Да не только эти (!)
Отрицают, смеются,
(ведь сами с себя)
Делают попытки назад вернутся, но если любишь,
Не вернешься назад никогда…
Любовь заставляет
Любить и страдать,
Добиваться цели и понимать,
Что жизнь прекрасна,
И её не поймать,
Лишь можно плыть с ней в одной реке,
В одном направлении, просто налегке!
Ведь это любовь, и ею надо жить,
Делать то что нравится,
Ненавидеть любить,
В общем быть не кем-то,
А лишь собой,
А вообще не стоит спорить с судьбой,
А если любишь, так просто живи,
Ведь есть для кого, и не терпи,
Если чувства тебя дополняют до верха,
То просто скажи, может поймут,
А если нет, то не судьба,
Ведь они не такие как мы…

P.S. посвящено всем, кто не находит своего места в жизни…

19,01,08
mari
Я не знаю, за що я тебе кохаю,
Я не знаю, чесно,
Може я щось не знаю?!
Я не сплю щоночі, думаю про тебе,
Твій образ, твої очі...
А ти про мене?
Ці думки перемішуються у моїй голові,
І натягнуті струни в жердці тугі,
Ось-ось обірвуться, і я закричу,
Про те, що бентежить мене доплачу,
Коли ти гуляєш із ним удвох,
Не помічаючи тих помилок,
Які робиш ти, промовляючи слова кохання,
Адже ти в нього не перша і не остання..
08,02,08
mari

Я люблю тебя ты знаешь,
почему же ты не понимаешь,
если ты ниразу не любил,
Значит ясно - ты не заслужил,
чтоб тебе отдавали свои чувства,
любовь, тепло, радость...
грустно...
что тебе это все не понять,
ни умом, ни душой не обьять...
Почему для тебя я потратила столько души,
времени, терпения,
не надо, не лги,
достаточно, я натерпелась,
я ухожу;
(а как не хотелось!..)
11,02,08
mari

Неважливо хто ти,
Емо, неформал чи гот,
Головне, що ти знайшов себе,
Свій внутрішній світ і от,
Ти частина світу,
Частина єства,
Головне, що ти людина,
А інше просто слова
Ти живеш за принципами
Що до вподоби тобі,
І кожен вважає
Що вони золоті,
Що люди навколо
Лише ляльки паперові,
А найкращі залишилися
Тільки у складі твого кола,
Та це все ілюзії,
Всі достойні життя
Відстоювання своїх прав,
Своїх принципів буття,
І не треба сваритись,
Через чиїсь переконання,
Адже кожен хоче
Розуміння й сприймання.
15,03,08
mari
ти повинен зрозуміти,
що у мене на душі,
мені теж не дуже легко,
в мому сердці ллють дощі,
адже тяжко позабути
своїх пів року життя.
Зараз,я немов вернулась,
до попереднього свого буття.
мої друзі тривозі,
всі твердять що це не я,
кажуть ніби підмінили,
я сама як не своя.
Треба,кажуть, посміхатись
і забуть твоє імя.

Моє серденько палає,
я сама як у вогні,
це мені не набридає,
просто згадую ті дні,
Коли ми удвох сиділи,
нам на всіх було начхати,
Друзі нас не розуміли;
були б краще ворогами...
29,03,08
mari

Щастя для кожного різне,
Ми довіряємо снам,
Мова людська недоречна,
Ти мусиш відчути це сам.

Щастя – це вміти кохати,
Щастя – це бути удвох,
Щастя – лягаючи спати,
Знати, що є любов.

Знати, що тебе люблять,
Знати, що сьогодні у снах
Тебе любов приголубить,
І забере денний страх.

Подарує надію, що все буде добре,
Віру, що в нас живе,
В кожному, в кожному трохи,
Але в кожному є.
10,04,08
mari

Мне кажется, что твои чувства - всё игра,
конечно, можешь отрицать и спорить,
Но как ты будешь обьяснять тот факт,
Что вечно ты везде и всеми не доволен...
Мне нравится твоя улыбка, твои шутки,
Но их бросаешь ты из вежливости мне,
Давай же разберёмся оба,
Кто мы на самом деле, не во сне,
Конечно не друзья,
Ведь для друзей уж слишком много
Между нами было,
Любовники?
да нет любви,
Может была, но то что было-сплыло.
так кто же мы?
Все не могу понять,
Ты обьясни, а я уж постараюсь,
Всю правду воли силою принять,
ведь правды никогда не постесняюсь
16,04,08
mari

У кожного буває так,
що на душі кішки скребуться,
вітер дме у вухах,
а з очей сльози ллються.
І бува що нема нікому,
підійти, спитати, обняти,
Кажуть чорна смуга життя,
та в цей час хочеться лиш кричати.
В цей період ідуть кохані від нас,
І музика не рятує,
все стає непотрібним враз,
та нікого це все не турбує...

Та треба зібрати всю волю в кулак,
піднятись, зібрати сили.
собі і всім показати,
Що не можна так,
сидіти, бо життя покосило.
І лише тоді настане білий день,
і фарби в життя проллються,
світ навкруги кольровим стане,
і люди місцями вітатимуться...
08,05,08
mari

Почему все сидят в ожидании чуда?
ничего не предприняв
для собственного счастия.
Ведь это все лишь в нашей власти,
А люди сидят,
И если чтото не катит,
Винят в этом судьбу,
И не думают менять
чтото для собственной сласти.
я хочу этим сказать,нет я не зануда,
просто я не люблю неоправдвного шума,
можно быть суеверным,но не уж-то слишком,
чтоб считать, что судьбу твою,
Формирует ктото...
08,05,08
mari

Кохання вічне мабуть,
Можливе лише у мертвих,
Тоді ніщо не завадить,
І ти не боїшся смерті.
Ми всі прекрасно знаємо
Історію кохання Джульєтти
Та чим ця любов закінчилось –
Теж знаємо всі –дві невинних смерті.

І порятунку вже не було,
Кохати спинитись не можна,
серце наказати змогло,
а його не послухать – безбожно...

01,06,08
mari

На сердце стало холодней,
Но потом просто будет,
Не так больнее,
Ты выдержишь все,
Я уверена, милый,
Просто наш конец,
Будет не такой красивый.
Как было в начале,
Это уже не в моей силе…
Я старалась, я хотела,
Чтоб все было спокойно,
Но я не сумела
Сберечь наши чувства,
Прости, ведь мне
Тоже не меньше тебя грустно…
05,06,08
Mari

Трудно быть рядом,
Но чувствовать что теряешь
Это лишь оболочка,
Но сразу этого ты не замечаешь
Потом со временем ты понимаешь,
Что что-то не то,
Пробуешь, предпринимаешь,
Но результат увидеть, не дано!
Его просто нет!

Незачем это все делать,
Она всего лишь красивая оболочка,
Без внутреннего мира - ни кусочка,
Нет ни души, ни цели, ни чувств,
Лишь красивое тело и грусть!!!

Потом ты пытаешься про все забыть,
Но твои чувства уже не остановить,
Тебе плохо, больно, холодно,
Без её теплоты,
Да нет просто без её присутствия
И холодного взгляда,
В котором тонул когда-то ты.

Но незачем это все делать,
Она всего лишь красивая оболочка,
Без внутреннего мира - ни кусочка,
Нет ни души, ни цели, ни чувств,
Лишь красивое тело и грусть!!!

Каждую ночь ты вспоминаешь о ней,
Ты вспоминаешь все её черты,
И хочешь заснуть поскорей

06,06,08
mari
В радости и горечи
Мое сердце с Тобой
Я как будто поручни
С жизненной твоей тропой.

Я не дам тебе упасть,
Или свалится нечаянно,
В проблем и потерь овраг,
И твое сердце не будет ранено.

Я любить тебя буду,
И своей мечтой,
Я лечить тебя буду,
Согревать теплотой.
Будешь жить ты в свете,
И любви моей.
12,06,2008
Mari

в нашому житті
все здається примітивно,
нема фарб на душі,
а воно й не дивно,

все здається просто,
але слова даються важко,
ми звикли йти по розкладу,
але це все заразно.

ненавиджу примітив,
й обожнюю зміни,
так цікавіше жити
виходь на роботу без машини,
кидай палити і думай про хороше,
подивись на ясне небо
якоїсь зоряної ночі.
обійми кохану,
що сидить поруч,
розкажи їй як для неї
ти зорю дістанеш власноруч,
подивись їй в вічі та скажи "кохаю"
ви любите один одного,
це я напевне знаю.
14,06,08
mari
І знову сьогодні без тебе,
Я розумію неволю птахів,
Коли їм бракує неба,
Лиш тоді розумієш, що саме тобі треба.

Ти мрієш про слово,
Про зустріч, про нас,
Про ту саму мить,
Про той самий час,
Коли зустрілися наші очі,
І довгі години зітхання,
Недоспаних ночей4
Секунди, хвилини без ТЕБЕ,
і вічність без "НАС".
Без поглядів, ласки,
І солодких фраз,
Що отруюють душу
замінником меду,
Мед закінчився,
І ти падаєш з неба,
Вдаряєшся в каміння,
І тобі не болить,
Лиш сонячне проміння,
Пече, немов усе горить...
Ранить лише душу,
Крає тільки серце,
Забирає лиш розум,
Залишається життя,
Але більше без сенсу...
Мета - зникає,
Мрій - наче не було,
Радість, горе, почуття -
Зникли - більше не треба...
Бо це все вже більше БЕЗ ТЕБЕ...

15,06,08
mari


Правда, то, что лишь потеряв,
Понимаешь ценность потери,
И лишь когда навсегда,
Ты плачешь – в это не веря.
Но тогда уже поздно,
Всё – ушло, больше нету…
И ты уже пытаешься,
Вспомнить все хорошие сюжеты.

Вспоминаешь подробности встреч,
Нежность, слова и конфеты
Романтику вечера, свеч,
И места, где были вы вместе.

Те секунды, что длились вечно,
Без его влюбленных в тебя глаз,
И сладкие из сердца речи,
Но вы не вместе сейчас.

Ты вспоминаешь все,
Его каждое слово,
А ему будто уже все равно…
Ты чувствовать хотела б его снова…
16,06,08
mari

Ти починаєш під когось косити,
А навіщо? Адже треба просто жити,
Бути самим собою,
Мати свої цілі,
Грати за своєю грою,
І ніколи не втрачати крила...

Ти сидиш у похмурій кімнаті,
У вирі своїх думок,
Намагаючись щось від життя взяти,
А у навушниках грає улюблений рок.
На стінах плакати,
На руках шипи,
Кому що доказати?
Ми ж лише починаємо жити.
Музику гучніше, одяг по зручніше,
Батьки за стіною, втомились воювати,
Вирішили що переростеш,
Адже вони були такі самі
І воювали зі своїми батьками...

06,07,08
mari


І знов я тебе відпускаю,
А навіщо, так чиню – сама не знаю.
Ти не вір моїй казці,
Повернись, ну будь ласка,
Я кричу про себе,
А в очах лише сум,
Для нас двох не вистачає неба,
Лист завершено. Закінчився струм...

10,07,08
mari


І знов ти зачиниш за мною двері,
навіщо,скажи,я іду?
Поспішаю втекти я від тебе,
А насправді свою ж мрію краду...

можливо колись я тебе ще зустріну,
Але не буде вже того,
Я тебе вже покину,
Назавжди, навіки,

Ні ні ти не плач,
сльози долі не вирішують,
тут лише я палач,
І бездушно покидаю тебе тут грішную.

я мабуть вже піду,
відпусти, залишся,
не потрап у біду,
і новим днем тішся.
10,07,2008р
Mari

Зачем повторять слова,
сказаные когдато и кемто,
Кругом идет голова,
но я не хочу повторять
чьито and-ды...

Как сказать по своему,
что я люблю тебя?
подарок - сердце в руки?
но так ведь было до меня...

Кругом идет голова,
но я не хочу повторять
чьито and-ды...
26.08.08
mari
Моє сердце у твоїх руках,
мої мрії у твому полоні,
і живу я, лише у лапках,
та не зможу сидіти в стороні.
так навіщо таке існування?
розумію тепер я зміст слова-
кохання...
коханн-це щиріст,
кохання- довіра,
кохання-це радість, і гору,
і віра...
31,08,08
mari

Навіть, якщо ти впав,
Продовжуй іти,
Не зупиняючись,
Прямуй до мети.
Ти знаєш що можеш,
І я в тебе вірю
Таке має не кожен -
Друга і віру.
Мені набридло слухати
Ілюзії по ящику
Набридло вірити снам,
І рятуватись мов ящірка.

Візьми себе в руки
Роззирнись навкруги,
Побач усі муки
Що терплять й вороги
Навіщо скажи
Це нікчемне життя
Я бажаю повернутись
В пусте небуття.

Облиш кляті думки
Про невіру та смерть
Життя в нас одне
Жени розпач геть,
Доки є я
Існуєш і ти
Ти мусиш розуміти
І далі іти.

Візьми себе в руки
Роззирнись навкруги,
Побач усі муки
Що терплять й вороги
Навіщо скажи
Це нікчемне життя
Я бажаю повернутись
В пусте небуття.

18,09,08
mari


Ти- наркотик,
тебе поруч немає,
хочу відчути дотик-
реальність зникає...

Це гостре відчуття,
цей нестримний біль,
кохання,
почуття,
і ці слова-"я твій"...

Нова доза,
знову кайф,
може лише глюкоза,
але the love is life...
22.09.08
mari

не поцілуєш, не обіймеш,
відпустиш мене і не наздоженеш,
коння було.. хвилина-й не стало,
світло згасло, повітря замало...
серце стискаеться,
покотилась слоза,
крик виривається,
але вже все одно-тепер я сама...
в думках просто туман,
а в реалі нажаль обман...

11,10,08
mari