Наче по дві сторони яскравої вітрини.
На моїх руках браслети, на віях - сніг, а в очах холодний блиск.
Мене зібрали по маленьких частинках, одягли за останнім словом дурної моди.
Ти заворожено стоїш, дивлячись крізь байдуже до мого дихання скло. Та не можеш відвести погляду.
Щоправда, постоїш так трохи і підеш, замлислившись про щось своє.
Тільки не купляй мене, прошу.