Мене важко загнати в них.
Я варитиму борщі та жаритиму котлети, але не зможу сидіти вдома.
Я вдягну нарешті ці кляті підбори і зроблю зачіску, але не зможу розмови про музику, літературу та інтернет замінити на клуби, одяг та дорогі авто.
Я не зможу жити за шаблонами загального "щастя". Можливо, я дурна, але щастя в мене своє, власне.
Колись давно знайомий кришнаїт сказав мені: "Тобі буде дуже важко знайти супутника життя, бо жінка не має бути духовно вища за чоловіка".
То що ж? Щастя у пошуку?..