Тепле і стукоче. У моїх долонях.
Розтікаюся думками по м'яких диванчиках напівтемних кав'ярень.
Ч ж так легко читати людину, наче книгу рідною мовою?
Нарешті ранкові настрої задають рівень денного настрою.

Покладаю надії на майбутнє, кажете?