Осінніми калюжами, якими мандрують жовті листи.
З мокрим волоссям, що пахне дощем та горобиною.
З залишками кон'ячного настрою та вибраними кадрами на сітківці.
Із порожнім від своєї повноти плеєром.

Та найкраще - з мокрими кедами.
Кльош та наскрізь мокрі кеди - це саме те осіннє, чого не вистачало для повного щастя.
Осіннього, з вітерцем, що гуляє між складками шалику.