Когда слова ложатся на бумагу
Совсем не так, как требует душа
Я ухожу в прибрежные овраги,
Озерный плеск и шепот камыша.
Когда страницы вымученной прозы
Меня казнят за тяжкие грехи -
Я в лес иду, и белые березы
Мне тихо шепчут белые стихи.
-----------------------------
Асенні лес
Глыбока засмучоны,
Як быццам спуджаны,
Мавчыць сасняк,
Як быццам боль
Схілівбяроз кароны,
І не шуміць
Бунтарны маладняк.
Зялены мох...
Кусты лазы...
Заломы.
З лiсцем апавшы
Шолах на траве,
І нейкі цень,
Мавкліва нерухомы,
Смугу на сцежкі
Мокрыя кладзе.
А в серцы ціш...
Ні мук, ні хвалявання...
Лясны спакой
Душу маю абняв.
Здаецца, я
Трывогі і пытанні
В асеннім лесе
Раптам разгадав.