я повинен..я її втратив..я думаю про неї завжди..я звинувачую в усьому себе..а вона,напевно,думає інакше..я повинен знати,що вона мене пробачила за все...вона сказала:"ти мене ніколи не розумів"і повісила слухавку,не давши сені сказати слова втіхи..я хотів сказати,як мені добре з нею,що вона для мене все,але посоромився..і все...може б,тоді цього не сталося..