Історія з реального життя
16-09-2008 20:26
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
ФАКтично янгол, сонце ти надихнула мене написати ЦЕ саме рідною мовою. Дякую.
Народ, якщо хтось зацікавиться та не зрозуміє чогось, я залюбки опублікую переклад на російську.
- Привіт, кицю! Як справи? – у стільниковому лунав приємний чоловічий голос.
- Так, привіт! – відповіла вона.
- Я кілька годин тому приїхав з відрядження, може зустрінемось? Погуляємо?
- Окєй! Де зустрінемось та о котрій?
- Давай біля підземки о десятій.
- Гаразд, побачимось!
- До зустрічі.
Вона – юна дівчина, на вигляд років вісімнадцять. Висока, струнка, руда. Чоловіки часто звертають на неї увагу і вона достеменно знає чого вони від неї хочуть. Але! Але вона кохає іншого і не бажає належати комусь ще.
Він – дорослий чоловік. Йому тридцять. Зовсім не красень, але завдяки якомусь особливому шарму дівчата та жінки постійно кружляють біля нього, як метелики біля ліхтаря. Має маленьку доньку. Розлучений та насолоджується вільним життям холостяка.
Познайомилися вони в чаті. Останнім часом для них обох інтернет став вікном до іншого світу, світу де життя набагато простіше.
Вона підійшла до брудної, запльованої зупинки. Маршруток не було, грошей на таксі, на жаль, також.
- Чорт! Знову пішки! – вголос вилаялася вона. Підпалили цигарку і з насолодою затягнулася гірким димом.
По дорозі вона уявляла їхню зустріч. Їхню першу зустріч. Як все буде? Що вони будуть робити? Про що розмовлятимуть? Що як він захоче просто затягти її в ліжко? Що вона зробить? Звісно, пішле його якнайдалі.
- Ну нарешті ми зустрілися! Привіт, кицю! – з посмішкою мовив він, перервавши її роздуми.
- Привіт, - сказала вона та поцілувала його в щічку.
- Пропоную купити пива. Гайда?
Вона не заперечувала.
По дорозі до магазину вони розмовляли. Розмовляли про кохання і ненависть, життя і смерть, гроші і мистецтво. Він був чемним та уважним. Їй було легко з ним.
- Слухай, вже пізно, порядні кафешки вже зачиняються. Зазвичай, якщо є можливість, я запрошую друзів до себе, але ти не подумай нічого такого. Я не наполягаю, просто не хочу вести тебе у якийсь генделик, де сидить купа нарепаних виблядків, - голос його трохи затремтів, долоні спітніли.
«Чорт! Зараз вона вирішить, що я намагаюсь затятим її до себе тільки для того, щоб трахнутися, і піде додому! Хоча, з рештою, хіба це не так?» - пронеслося в його голові.
- Так, - сказала вона і її слова заспокоїли його, - Стає прохолодно, і я, правду кажучі, змерзла, - ледь помітно вона посміхнулася.
- Тоді ходімо, - він був задоволений.
Всю дорогу до його дому вона палила цигарки, одну за іншою, та уважно слухала його. Він розповідав про своє життя: дитинство, юність, молодість, а їй здавалося, що вони знайомі сто років.
- Проходь, будь ласка. Будь як удома, - відчиняючи вхідні двері, сказав він, - Хочешь пива? Може чаю чи кави? Ти голодна? Я можу приготувати щось для тебе.
- Ні, дякую, - чомусь, вона почала ніяковіти.
- Слухай, у мене є непогане вино. Може вип’ємо? – він здавався їй метушливим і смішним, але доволі милим.
- Так, залюбки! – посміхнулася вона.
Він наповнив келихи, вимовив якийсь заїжджений черговий тост. Вони випили і він знову заговорив про кохання і ненависть, життя і смерть, гроші і мистецтво. Вона уважно слухала його та підтримувала бесіду.
- Ходімо в спальню, покажу тобі як я живу, - його очі блищали. Мабуть від алкоголю, а може від підступившого бажання.
- Угу, - їй не хотілося нічого говорити. Вона почала розуміти, що їй добре з ним, він гарний, не дурний, чемний. Він подобається їй. Вона хоче його.
Він, тим часом, показував їй фотки своєї доньки, розповідав про свою колишню дружину та інших коханок.
Вона чудесно розуміла, що буде далі і навіть не думала опиратися цьому. Вона хотіла цього. Жадала його. Лібідо зашкалювало. Нехай! Нехай вона стане черговою коханкою, дівчиною на один раз. Це вже не мало значення.
Вона відчула його руки у себе на грудях. Він жадібно дивився на них. Її светрик вже валявся на підлозі. Численні роздуми, вино та шалене бажання не дали помітити, як він роздягнув її.
Її тіло кликало його гарячі руки та тремтіло від його вологих поцілунків.
Раптом, все, що було навкруги них, зникло. Вона бачила та відчувала тільки його, а він був збуджений до нестями. Тільки темрява та тихенька незатійлива пісенька змішувалися з гарячим повітрям та пристрасними зітханнями коханців.
* * *
Вона гола сидить на ліжку, притулившись спиною до стіни, склавши ноги по-турецьки. На ногах лежить подушка, на якій дрімає він, втомлений та виснажений.
Вона палить та струшує попіл просто на підлогу.
Вона безсила, але приємне відчуття все ще не покинуло її. А в душі стало якось порожньо та гидко, так, ніби вона сама себе зрадила.
- Прокидайся. Мені вже час, - якось грубовато мовила вона. Встала з ліжка та почала вдягатися.
- Куди ти? Ще ж так рано! Шоста ранку, не дурій! Он ще й дощ починається.
- Ні! Я сказала, мені час.
- Давай, я викличу тобі таксі? – він не розумів зміни в її поведінці, та й не намагався. Нащо йому чужі проблеми?
Ні, мені треба пройтися. Дякую за чудовий вечір та казкову ніч, - ці останні слова пролунали вже зовсім лагідно та ніжно. Вона поцілувала його та пішла.
На вулиці моросив дощ. Прохолодний вітер бив обличчя.
А він… Він з болем, з’явившимся зненацька невідомо звідки, дивився в вікно, та бачив, як висока, струнка красуня, с волоссям коліру полум'я, зникала в тумані назавжди.
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Історія з реального життя | КатильдоС - Отголоски искалеченной души... |
Лента друзей КатильдоС
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»