Звідси: goida.ua

Раніше з немовлям багато розмовляли, тепер мама, заклопотана хатніми або іншими справами, не приділяє цьому великої уваги. І в результаті діти пізніше починають говорити, у них складнощі з вимовлянням, а в подальшому і з читанням, і навчанням в школі. Як пише швейцарський лікар-практик К.В. Симоніс в своїй книзі "Ребенок до семи лет", здатність розмовляти у дитини розвивається тільки у тому випадку, якщо з ним розмовляють, тобто якщо він чує живу людську (не механічну - радіо чи телебачення) мову. Цей факт буде для нас безперечним, якщо ми згадаємо, що весь розвиток дитини в перші роки життя відбувається тільки за рахунок наслідування. Якщо спостерігати за дитиною, то в перший рік дитина вся віддається слуханню, слухає інтенсивно і з усією глибиною. Потім, через якийсь час, вона починає повторювати нові, сприняті нею звуки, слова, словосполучення, змінюючи і скорочуючи їх у відповідності із своїми можливостями. Як відзначає Райнер Пацлаф у книзі "Застывший взгляд. Физиологическое воздействие телевидения на развитие детей", мова живе спільнотою, до якої входить не тільки слово як таке, а й все, що можна назвати музикою мови: мелодика фрази та наголос, тембр та інтонація, ритмічні структури, нюанси голосу, темп - все це впливає на малюків набагато сильніше, ніж зміст сказаного. Щоб міцніло тіло, в певному ритмі мають відбуватися прийоми їжі, гра, сон, так само і "мовне тіло" дитини живе в стихії ритмічного повторення. Якщо ми задамося метою допомогти дитині в розвитку мовлення, то навряд чи зможемо знайти щось краще, ніж старі народні короткі римовки, лічилки, прості пісеньки, забавлянки - ритмічні та благозвучні.

Українська народна культура накопичила величезну кількість забавлянок для дітей молодшого віку. Тут і утішки, і пальчикові ігри, і забавлянки з елементами масажику, лоскотання, чукалки (гойдання на коліні), маленькі римовані діалоги, що заохочують до розвитку мовлення, примовлянки до різних дій протягом дня (прокидання, вмивання, їжа, сон), і звичайно ж, колисанки.

Пропонуємо до вашої уваги невеличку підбірку українських народних забавлянок.


Ототушки-тутушки

Погладжуючи тільце дитини, розводять ручки:
Ототушки-тутушки!
На котика потягушки,
А на Василька ростушки.
Ой тошки, тотошки!
Щоб підросли трошки.

Потягусі, потягусі

Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У поміч стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.

Печу, печу хлібчик

Беруть у долоні дитячу голівку і, злегка її перекидуючи з руки на руку, роздільно проказують:

Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Меншенькому - меньший,
Більшенькому - більший.

Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують:
Шусть у піч!
Сажай - виймай,
Їжу, ріжу
Я, куштую -
Гам!

Кра, ворона, кра!

Дитині, яка, тримаючись за палець дорослого, то опускає, то піднімає руку, примовляють:

Кра, ворона, кра!
На полиці сиділа,
Дітям кашу варила.
Діти пішли до села,
Сама кашу поїла.
Гиш, гиш, гиш!

Дибки, дибки!

Примовляють, навчаючи дитину ходити:
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб.


Куй, куй, чобіток

Постукують по ступні дитини...
Куй, куй, чобіток,
Подай молоток,
Не подаси молотка -
Не підкую чобітка.
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.
Ш-ш-ш.

Куєм, куєм ніжку

Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку,
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.

Приїхали ковалі

Приїхали ковалі,
Стали собі на селі.
- Ковалю, ковалю, підкуй коня.
Як умієш, то підкуй,
Як не вмієш, то не псуй.

Коточку, де ти був?

Гладять долонями обличчя дитини й приказують:
- Коточку, де ти був?
- У коморці.
- Що там робив?
- Молочко пив.
- А мені залишив?
- Забувся.
- Апчхи! Апчхи!
- Апчхи! Апчхи!

Мишечко-шкряботушечко

Мишечко-шкряботушечко,
Не йди в поле -
Ведмідь сколе.
Мишечка не послухала,
Пішла в поле,
Ведмідь сколов:
Кіль, кіль, кіль, кіль.

Печу, печу хлібчик

Забавлянки з ручками та пальчиками дитини. Перекладаємо ручки і кажемо:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.

Перебираємо пальчики:
Цьому дам, цому дам, цьому дам і цьому дам...

Вказуэмо на великий пальчик:

А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він води не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам...

Ладі-Ладусі

- Ладі-ладусі,
- А де були?
- В бабусі.
- А що їли?
- Кашку.
- А що пили?
- Бражку!
- А що на закуску?
- Хліб та капустку.
- Гай, гай на бабину хату
Калачі їсти!

- Ладоньки, ладусі,
Ой, ладусі, ладки,
А де були?
- У бабусі.
- А що їли?
- Оладки
З медом,
З молочком,
Із вареннячком.
- А на закуску?
- Хліб та капустку.
- Гей, гей на бабину хату
Калачі їсти!

Наш хлопчик

Оцей пальчик - наш дідусь,
Оцей пальчик - баба,
Оцей пальчик - наш татусь,
Оцей пальчик - мама,
Оцей пальчик - хлопчик наш,
А зовуть його....!

Пальчику

Пальчику, пальчику,
Де ти бував?
Пальчику, пальчику,
Що ти чував?
- З меньшеньким братом
Я кашу варив,
Із безіменним
Я кашу поїв,
Із середульшим
У лісі гуляв,
А із найбільшим
Пісню співав.

Сорока-Ворона

Сорока-Ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Ополоничком мішала,
Своїх діток годувала:
- Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей буцман
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив -
Справжній лежень.

Скачу, скачу діда

Дитину підстрибуємо на колінах:
Скачу, скачу діда
За скибочку хліба.
Я не дурно скачу,
А я їсти хочу.

Гойда, гойда, гойдаша

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка – там лоша.
Наїлися лободи,
Поскакали до води.
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка – там лоша.
Ми кобилку продамо,
А лошатко зростимо.


Гойда-да!
Гойда-да!
Гойда-да!
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.

Чук, чук

Ой, гоп,
Чук, чук
Захотів
Кіт щук.
Але чуки,
Чуки, чуки,
Повтікали
Усі щуки.

Їде пан

Їде, їде пан, пан
На конику сам, сам.
А за паном хлоп, хлоп,
На конику гоп, гоп.

Заохочують пританцьовувати:

Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
А на дідів мак
Нехай буде так.

Ой без дуди, без дуди
Йдуть ніженьки не туди.
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.

Два півники, два півники
Масаж та погладжування:

Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.

Цап меле, цап меле,
Коза насипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.

Танцюй, танцюй, козунечко,
Ніженьками туп, туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.

Туп, туп, козуню,
Туп, туп, біленька,
Туп, туп, сіренька.
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.

Ходив кіт по току

Ходив кіт по току
В червоному ковпаку,
В червоному ковпаку,
А миші сміються,
Аж в боки беруться.

Миш книш проточила

Миш книш проточила,
Муха борщ пролила,
Півень коня задавив -
Нічим їхать до млина.
А бабині коноплі
На печі попріли,
А дідові постоли
На льоду згоріли.

Заєць косив

Заєць косив, заєць косив,
Лисиця згрібала,
Павук метав у копицю,
А муха топтала.

Комар траву покосив

Комар траву покосив,
Муха посушила,
Заєць в пластя ізметав,
А миш повозила.

Купалися ластів'ята

Співають під час купання:
Купалися ластів'ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.

Купалися ластів'ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорноброві
Та ще й білолиці.

У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров'я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.

Іди, іди, дощику

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Поставлю на вербі,
Щоб випили горобці.
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.

Ходи, ходи, дощику

Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.

Хлюп, хлюп....
Хлюп, хлюп, водиченько,
Хлюп, хлюп на личенько,
І на ручки, і на ніжки
Хлюп, хлюп, хлюп!

Зайчику, зайчику

- Зайчику, зайчику,
Де ти був?
- У млині, у млині.
- Що ти бачив?
- Міх муки, міх муки.
- А чому не вкрав?
- Бо були там кравчики,
Та побили пальчики.
Ледве я втік -
Через бабин тік
Та через колоду,
Головою в воду -
Шубовсть!

Мишко, мишко, Торохтушко

- Мишко, мишко,
Торохтушко,
А де була?
- У бабусі.
- Що робила?
- Полотно ткала.
- Що заткала?
- Шматок сала.
- Куди поклала?
- На мисничку.
- Куди впало?
- У мисочку.
Тут пень,
Тут криниця,
Тут холодная водиця.