[700x525]
1.Гонятись за вітром,втрачати усе,
Крім вічних писен що ховають тайнопис любові,
Лишати сліди бурштивної теплої крові,
І вірити в те ,що сьогодні ми будемо вдвох.
Сутєвість суєт,пил важкий на долоні липкій,
Безчестя утоми,що втратило здатність минати,
Шукати обійнів,коли час уникати,
І вірити в правду загублену десь поміж книг.
І часом зненадська чужої торкнутись руки...
То ніби не плотні ,торкнутись чи тальки,
Гірка марнота недоважена кимось на шайльках,
Втрачати усе і знать що між нами віки.
2..Моє життя змінилося тоді,коли зустрілись восени,
Нерозділимі відчуття,а серце повторяло не вже якісь це почуття.
Моє тіло аж тремтіло,і від вражень аж горіло,
Ти сенс мого життя,без тебе безглузде це життя
Не втомлююсь тобі я повторяти,що буду завжди лиш тебе кохати.
3.Ти скажи,хіба не цікаво,хіба не фантастично?що у цьому хаосі доріг,
Під небом синім небом звичним,я тебе зустрів а не зберіг.
Ти і я це вічне як і небо,доки мерегтітимуть світи,буду я приходити до тебе,
І до інших ти будеш іти.Як це все будено,як не звично стіки раз,це все бачила земля,
але ми з тобою ми не вічні,ми з тобою просто ти ія,і тому для мене так трагічно,
Те,що ти чимясь а не моя.
4.Ти не йдеш,бо я тебе чекаю,
Вмерає в небі птах наш сизокрилий,
Є ще розлуки що не вертають нам,ні наших сліз,ні нашиих мук,ні милих.
Останій раз примара вигне крило над откровенієм пррви,
Ти прийдеш завтра коли остигне моє бажання і чекання вірне.
Таку відверту і таку чудесну всеодно забудеш,ти прийдеш завтра..
Та уже не скреснуть мої безмовні і холодні губи.
5.
Ти ішов по межі я ішла помежі,і ти знай ніхто тобі не чужий,
Тіки рука в руці назавжди твоє тепло,і не можеш ти бути там,
де читаєш мої думки погубам,повертає тебе назад любов моя.
Ти у серці своїм тамований звук,ти на спалах летиш навіть на звук,
Ти вже майже летиш,відкрите вікно давно, позабута ніч,позабута мов сон,
Ти гасиш вогонь не згасне свіча,не бійся любов береже тепер нас.
6.Думками вітер грвся бе знадії він будував невидиму стіну,
І ти без прав забрав всі мої мрії,хоча не знав,що я тебе люблю.
І небо плакало яскравими вогнями,будував туман не сказану журбу,
Вже більш не буде щастя поміж нами,та всеж до болю я тебе люблю.