Мені знову як ніколи стало сумно.Всі мої думки летіли десь далеко,живучи в Тернополі я ходила на сотні і мені подобалось спілкуватись з металістами,до мене часом приходила Оксі тіки раз на пів року чи на свята великі.Читаючи облік в хаті де я жила з дідом і бабою по рідній стороні,дуже часто чула як дідо падав з лесниці майже кожного ранку,як баба била молотком і робила відбивні що аж стіл підривався.А от одного разу прийшов дід з мусором що виносив..і почав плакати я осліп,я спитала що сталося а він каже що якісь напали на нього гімнярі і поразили око газовим балончиком.Дивлючи ентер канал для металістів,особливо Важкий понеділок,я побачила два оголошення одна з них була фанатка менсона Мілена,а другий гот з Тернополя Волкмар.Я в нього закохалась,проце було лише віртуальні друзі.Потім з часом ми переписувались з Волкмаром кожен день,через смс,і я поняла що я як людина його притягую що він до мене звик.Я вірила в те що він мене любить,коли получила прислану ним диски його групи.Все було мов в сні коли ми з ним зустрілися він був щасливим бачити мене,можливо в той час я могла завоювати його серце,але він вважав мене не своїм ідеалом,можливо своєю фанаткою,трохи дурнушкою.В неті я познайомилася з другом проксом,а через Мілену з Антонетою.Антонета стала моєю найкращою подругою,вона була високо інтелектуальною готессою.коли написав мені волкмар -я маю і хожу з дівчиною,вже три роки,вибач але я її люблю.мене обхватило розчарування і я заплакала.