Пройшло не так багато часу,як через спільних знайомих я найшла хлопця і побачала зустрічатись.Його звали Саша,і виходило так що він колись друзив з Романом.з тим самим Романом яких ходив зі мною.Деколи я дивувалась що Рома так нікого не знайшов від тоді коли ми розійшлися минуло років три.Саша був хлопцем звичайним,він приходив і все зусрічав мене перед заводом.Мої знайомі що робили зі мною,аж завертали голови коли ми стояли в обнімку.Так проходив місяць і я вірила вже йому і вже навіть думала що то все серйозно,що я найшла людину,яку довго шукала.
Одного дня він прийшов дуже випивший під завод,я його злякалась,він не стояв на ногах.Почав щось скривати,рідко дзвонити.Одного разу,коли в моєї сестри було весілля я пішла з Сашею.В мене в сумці було 200 євро,і коли я пішла скинути сумку,пізніше сіла побачила що грошей нема,мене охватив шок,бо ці гроші я заробляла два місяці,якже я могла їх загубити.
-Саша цього не може бути,ти ж був зі мною як могли пропасти?
-Не панікуй краще йдем до дому і на весілля не йдем.
-Чому?
-Не знаю просто.
Я бачила що він нервує,і чомусь я запідозрила його,і мені хотілоь кричати ,це ти їх взяв бо більше нікому.Але ж могло бути що хтось витянув і в автобусі чи може десь де я ходила.Потім я замітила що він перестав дзвонити аж через деякий час,і я промовила:
-Саша ..я думаю що ти міг взяти,тільки скажи нічого не буде я зрозумію,я прощу .
-Ти що дурна?Не хочу з тобою нічого мати.
Потім пішли мати з його сторони,мені хотілось плакати,але я змусила себе пересилити.Через два місяці Саша женився на своїй співпрацівниці.Все що я пережила,дало мені взнаки,і досить сильно сколихнуло.Мені не хотілось нікого шукати,я всіх відшивала хто мені писав.