Роман "Діта"том другий

Суббота, 02 Октября 2010 г. 15:47 (ссылка)редактировать
+в цитатник +поставить ссылку понравилось!
Прочитало: 0 за час / 9 за неделю / 16 за месяц
Частина 8
На зимові свята приїхав Павлік.Я все як і раніше бігла до нього не мов шалена зірвавшись з ніг до потяга,щоб обняти його.Час проходив а мені все хотілось бути так з ним ,щоб ніколи не розлучатись,щоб відстань чи щось інше не розлучила нас.Так склалось,що Павло втратив роботу через кризу,мене це теж тріжки лякало,але я думало що ми все переживемо.Мої батьки любили його,і я бачила з якою любов"ю він ставився до мене.
-Я поговорю з твої татом.
-А що ти будеш йому казати?
-Я скажу що я люблю тебе,і ніколи тебе не залишу,щоб він не переживав.
-Гаразд.
Коли Павло поїхав до Криму,я повірити не могла що бачу його в остнній раз...Павло не мав роботи,в мене в квітні зявилась робота в офісі,фірма займалась розповсюдженям лікувальної косметики, правда там дурили і не платили нічого,я проробила три місяці і ледь вернула собі копійки якісь.Моя мама приїхала і сиділа з тіткою на кухні,і тут вони мене покликали:
-Анжеліка ми б хотіли поговорити за Павла.
-Я слухаю.
-Ви вже зустрічаєтесь майже два роки,і я знаю що ви любите один одного чого чекати, давайте розпишіться.
-Але ж мамо..в ,Павла нема поки що роботи..І я не знаю чи я готова до цього.
-Анжела він далеко,і ви не можете бути окремо один від одного.А що як так станеться що він зустріне іншу вона йому голову закрутить і він тебе кине?Я в Італії в мене не буде громадянства і я не зможу приїхати через документи заграничні.А нащо вам відтягувати,якщо він не женеться на тобі цього року то він вже і не женеться а буде тянути це далі і далі.
Я подзвонила і все обяснила Павлу,він погодився з тим,і сказав що йому всеодно,якщо я так хочу так і буде.На день молоді я ходила на концерт в Збаражі,там я побачила свою подругу Оксану Корж-Крисувату(Оксі)вона виступала на сцені і співала пісню Руслани"Знаю я".
-Оксі я така рада,що за стільки часу тебе побачила)гарно виступила,в тебе чудовий голос маєш талант,з тебе будуть люди!
-Анжела,я читала твою книгу те саме можу сказати і про тебе,що маєш талант,правда чого ти не згадала написати про моїх собачок Кулю,Чапу,Грубого?
-Гг,ну я якось може не подумала,тай це мало важливо для історії мого життя)
-Знайомся це Інна шишкова-Моя колега по роботі
-Анжела,або просто Діта.
-Приємно.
-Мені теж.
Всежтаки до липня місяця я тримлась на тій роботі і пробувала вернути свої зароблені копійки.
-Ти ніфіга не робиш
-Якщо б ви платили мені нормально я б виконувала роботу,відавайте мені гроші і ви мене не побачите більше.
-Мий підлогу
-Я не прибиральниця щоб її мити.
Я всежтаки рознервувалась і пішла і мені вже не жалко було тих 1000 грн.Я йшла нервова але побачила крамниці з весьною одежою йшла і милувалась платтями,зайшла глянути.Я повню як тепер за стані свої гроші купила получобітки з кружевом,і набір білизни.Нічого що я втратила роботу,зато я вийду заміж і буду щаслива.За то що в мене є коханий хлопець мій майбутній чоловік.Як і все я прийшла до дому і вімкнула компютер зайшла до себе вконтакте і написала листа Павлу:
-Привіт.
-Привіт
-Павло я втратила роботу...Ти вже скоро приїдеш через місяць,знаєш я ходила в загс і сказали якого числа прийти
-Так і ти скоро станеш моєю жінкою,будеш така ходити в нас вся така тушканка пишногрудка.
-ГГг,але ти як щось скажеш.
-вибач я маю йти з друзями..
-Куди?
-Гуляти.
-Добре.
В дома без роботи мені ставало доволі важко,я як ніби закрита була від світу.Я слухала блек метал,а це була музика яка діяла на мою психіку і на мою підсвідомість.Я відчувала себе самою і бачила як Павло відаляється від мене..Я все в вечір любила з ним сидіти в інтернеті,але коли літо його не було дома,він знав що в нього друзі і що йому треба було йти гуляти на пиво чи так десь не важно.
-Павло привіт!
-Чому ти не береш трубки?
-Я не чув я друзями,я занятий а ти що хотіла?
-Нічого,а коли будеш дома?
-Я не знаю.
Я ніби говорила з ним і не могла знайти спільної мови.Я не знала що відбувалось,не розуміла сама,і відчувала що треба Павла провчити,не балакала з ним по телефону.
-Чому ти не береш трубки,я переживаю за тебе
-Нащо ти ж гуляєш.
-Діта,ну я ж друзями ти маєш зрозуміти що ти в мене одна.Перестань себе вести як дура!
-Просто я переживаю,ти не розумієш..Ти далеко...я не знаю що з нами коїться.Але обіцяю що це не повториться,прости мені я люблю тебе.
-Я тебе теж люблю.
-Зашо ти мене любиш,ти ж говориш що я психічна і дурна і чому мене таку любиш?
-Ти мені вірна і ти моя.
Вже лишилось два дня до приїзду Павла,і до того як ми мали нести заяву в загс.Я купила майже все до весілля,всі родиччі і знайомі знали що я заміж вихожу.Я підбирала шовкове весільне пишгне плаття правда ще не хватало грошей щоб купити його.
За день перед приїздом мені подзвонив Павло:
-Привіт коханний
-Привіт..
-Ну що там коли приїдеш,я тут вже зачеккалась дуж дуже.
-Я не приїду.
-Павло як не приїдеш?
-Перенеси весілля на потім.Я не маю роботи.
-Це не проблема я найду роботу,і тим більше моя мама є закордоном,твої батьки теж нам поможуть,ми це все подолаємо ,ти віриш в це?ти не можеш так зі мною поступити.
-Анжела,ти не знаєш руської мови,ти в нас не вживешся,мої батьки проти наших стосунків.
_ну що ти вже говриш,ти мене дістав з тим всим,та пішов ти..Я не хочу тебе чути і знати і все я шукаю собі другого!
Я вибила трубку,впала на ліжко і гірко заплакала.Я не могла ні спати,не їсти,ні жити,думала що помру від розриву серця чи поїду мозгами.Я постійно переживала за нього,де він що він як він,чи вернеться чи напише щось.Розуміла що це була справжня любов,але я не могла з кимось поділитися своїм горем ,батьки всежтаки мої думали що це пройде мені і що тут нема нічого страшного.Я постійно згадувала,як він мене цілував ,обнімав,як ми з ним ходили на Ракушку,і мене заболів живіт і я пішла з Віолетою,як він мене шукав там.Як дивився на мене сумними очима коли я їхала від нього.Я сильно переживала,просиналась плакала не спала до ранку,я думала що так не повинно бути,і що він обовязково вернеться рано чи пізно.Але від нього не було ніякої звістки,він удалив всі зявзки зі мною в інтернеті.
Частина9

Суббота, 06 Ноября 2010 г. 22:31 (ссылка)редактировать
+в цитатник +поставить ссылку понравилось!
Прочитало: 0 за час / 11 за неделю / 18 за месяц
Я ніби просто була сама не своя,мені хотілось вернути Павла,але я не знала що робити тому просила допомоги в спільної знайомої Віолети.
-Віола,ну так не повинно бути,я люблю його а він мене.Так склалось що ми посварились,поговори з ним,отям його.
-Ти говори зі мною по руському,бо я не переварюю української,сама винна в тому ти,мені Павло розказував як ти його ображала,і требувала весілля.
Його друзі,щоб нас помирити,навпаки розрушали наші відносини,говорячи що я про нього погане говрю,що я його ніза що маю.Павло всім друзям казав:
-Стріть її з нету,вона хвора.
Пройшов місяць,і мені написала Павла минула дівчина,що він з нею зустрічався після того як розійшовся зі мною,казала що пристава до неї і хтів з нею спати.Мені вже цього хватало з головою,я була ситта по горло його любовю.Одного дня мені подзвонив Ігор,моя перша любов,і ми домовились зустрітись,бо мені було дуже важко прийти до себе.
Переді мною вже йшов Ігор,я нажсль нічого не відчула,мабуть я не знала кого вже любила чи чого хочу.Я просто вроді хотіла себе взяти в руки і не могла.
-Анжелочка,як ти?
-Ну,я розійшлася з своїм,я тобі розказувала вже
-І що тепер буде?
-Нічого ,мені предлагають роботу,а там з часом нове життя.
-Яку роботу?
-Я буду робити на заводі який робить кабельні вязки.
-Ти здуріла,то себе там вгробиш,ти руки за пару років не взнаєш,чому ти така Анжела,мені тебе шкода,може вийдеш за мене,я тебе заберу в Одесу будемо жити якось.
Я заплакала.
-Я люблю його,я за нього переживаю...
-Кого ти любиш людину яка тебе лишила і нізащо мала?
-...Мені треба час.Я знаю що ти мене вартий був і любив мене роками, любиш щей досі,але я сама з собою нічого зробити не можу ,не можу тебе полюбити.Таке життя,що я поплатилась за свій гріх бо лишила тебе тоді..Прости.
-Анжела не карай себе за це,ти нівчому не винна,так мало склатись.
Ми обнявшись розійшлися як друзі.Вконтакте я познайомилась з рок музикантами з гурту Тамріель,Андрійом Гуйваном і рештою металістів з Тернополя.Андрій Гуйван був біолог хімік,знався на сполуках ілюбив собі джагнути,з ним було весело відриватись.Я рада була що в мене зявились нові друзі,вони мені допомагали підтримувати мій життєвий баланс.Я,Інна і Андрій пішли на висадкуГуйван Андрій десь пропав,ми його довго шукали.Через годину приходе лоб побитий,з губи кров тече.
-Мене побили .
-Хто?
-Гопи,палицями по голові ,коло супермаркету.
Я сміялась десь годину,прийшовши до домму в ятикнула компютер,де мені один хлопець лишив купу коментарів до фотографій моїх,це був вокаліст групу Тамріель -Саша Юзків.я йому подобалась,але я не хотіла бути з ним,він був дуже не простим і любив командувати.Раз був приїхав до мене з трояндами,наговорив високих замків,а друзі розказували що мав ще дівчину крім мене з якою жив на квартирі.
В січні я вже мала роботу.Я йшла по заводі і мені здвалалось що я попала на якусь нову планету,все світилося,приміщення було огромне,я тоді там і подумати не могла що я буду там вклалувати і пахати сильно.Милуючись заводом,я побачила свою однкласницю Лесю,вона сиділа і колупала зуб,з рота йшла кров.
-О,леся,ти теж тут?
-Привіт!ти теж працюєш тут,виявляється,ми разом прийшли робити.
-Авжеж.
Невдовзі прийшла майстриня і показала мені мою роботу на ВТд заготовках,принесли три біди,типу нагадували вивертки і я швидко приступила до роботи.Заплала дуже далеко,наробила браків.Начальство на мене злостилося.Ну помало за місяць часу я там вжилася.Зі мною робила знайома гут Галина,і коли її забрали на конвеїр вона за годину прилетіла з вітамтиі казала інструкторці:
-я не можу там робити,вони спішать,конвеїр їде , на мене вуркають і вуркають,і що я маю робити?
Я засміялась,хоча я боялась того конвеєра як чорт ладана,там стояли конвеєри і вони швидко їхали,за той час треба швидко впихати дроти або з мотати,я боялась,бо це була дуже складна робота,як на мене.
Маша найшла в мене браки,я доказувала що то не мої браки і що то не я робила,загалом мочила номера.Мене дали на інші заготовки,я там позакручувала дроти і не тою стороною впихала дроти.Через місяць нас кинули на зварку,так як на фаутеках не було заказів.
Не вдовзі друзі мої запросили мене в Львів на блекерський фестиваль"Жесть".Я поїхала туди з інною.По дорозі в автобусі я бачила старих друзів Даркхавена,Хардметал,Сенченка Сашу,Оксану Голду.Тоді виступати мали Stilborn,Semeragl,NABAATH і інші.Їхали в автобусі вперед спокійно,весело,коли вилізлиз автобуса,банда 30 чоловік всьому чорному гуляяли по чарівному Львову.По дорозі в старий млин я бачила що за нами бігло циганча,і кричало:
-Ей ви патлаті,куди зібрались на цвинтар.!
ПЕред входом в концертний зал,я побачила дядьку фро Організатора,який був ошарашений моїм прикидом,моїми підколіниками і бойовим розкрасом,хотів запросити мене десь посидіти,але я була з Інною.За касою сидів розмальований блекер,очі і все лице було чорним в краскі,він сидів злий.Мене охопив сміх,він нагадував якогось циркача,а потім промовив:
-Або платіть ,або йдіть нафік.
Народу було валом,всі тріщали один на одного,один блекер коло мене крутився.На його руках були довгі рукавіці з шипами,і сама сорочка з кольчуги.Ходило багато теж в костюмах монахів,і в червоних кардинальних з хрестами на низу.потім як врубали музику,Всі були в шоці,реви,крики,інна була здивована,і чуть не плакала,питала коли кінець.вражень хватило на пів року,по дорозі назад їхали спокійно,тільки Турок щось вищав в автобусі.
На заводі в нас не було заказів і кинули нас на зварку,де зварювали дроти.Майстриня зварки дуже була строга і чомусь всі ми її боялися.Я за день намотувала тисячу штук дроту,то приходила до дому,заходила в інтернет і писала:"Намотала я тисячу штук дроту,зварила два яйці,якщо завтра не здохну то буду в неті.Замучувались ми страшне там,Оля Гап моя подруга,яка носила окуляри заклеєні ізолєнтою по боках,бо розлетілися,несла акордну дня що написала за день до майстрині.
-Візьміть будь ласка.
Майстриня взяла почитала і промовила:
-Ой що це..
Оля ні з того ні з сього схватилась і побігла в кінець по акордні.
-Анжеліка дожени її,акордна добра вона там не дописала чого саме вона зробила,цифри є.
-Олю вернітся..
-Ой Боже мені серце калатає.
Ми з Олею здали акордні і ідемо до дому.
-Анжела я боюся її,я не знаю..
-Чому?
-Вона як говоре то мною трусить,я не можу,вона як жандарм.
Тут ми по дорозі зустріли Таню,вона на спитала чи нам добре на заврці,і вже сама йшла з нами
-Ну що вам добре?
-Дуже добре,ми в захваті.
-Норму робите?
-Ай двойну.
Ми йшли сміялися.Втой час було стільки прикрольньних людей на заводі,що я почала тішитись тим що я найшла роботуі що дійсно все не так і погано.Що все що йде це лише в кращу сторону.Минуло пів року а я так за Павла не знала нічого,я вічно думала про нього,як він чи переживає,чинайшов роботу,чи дасть про себе знати.Тут мені в неті написав симпатичний хлопець Руслан і я вирішила з ним зустрітися коло заводу.Він був спорцмен любив велоспорт,от мені приніс раз шоколадку,і запросив в нічний клуб Ібіза.Ми з Інною пішли туди,там було ретро дискотека,зверху велика танцплощадка,де світилися кубіки.Руслан навалився і я побачила що ліз до інших дівчат,потім до мене і до Інни.Був конкурс і всі вилізли на верх,я боялась що впаду і не полізла,Інна з Русланом пішли на верх,і там було перелізання через палку,її ставили низько,потім люди мали пролізти туловищем.Руслан чогось підняв Інну і та впала,з тої площадки зашпортавшись за нього,до низу,об плитку.Всі люди поперелякувались,я перше думала що нічого,але побачила що інні дуже зле.
-Діта,пробач я не знав що так станеться.
-Що ти не знав?Ти мені чуть подруги не забив!
Пізніше визвали швидку,нас з дискотеки вигнали і ми поїхали до дому.Інна вроді себе добре почувала,але на другий день вискочив великий фінгал на лиці,і вона сказала мамі що вона тарахнулась до дверок.
На заводі все було постарому,поставили мене на конвеєр,де без кінця їхали доски,і я швидко пхала дроти.Забула один і той самий кліп ставити червоний.Треба було через мене розмотувати цілу кабельну проводку і всі мої напарники і я цим займалась.Ідучи з роботи я побачила Лесю,яка спішила на автобус і перегнала мене,але не бачила доски.Ця доска стояла все там на неї ставили товар,Леся зашпорталась за ту доску вона аж в сторону відїхала,я аж злякалась бо думала що вона може забитися,так летіла.
-Щасливої дороги!
До дому приходила дуже втомлена з роботи,на сайті знайомств я познайомилась з Сашею,він був молодший за мене на 5 років.Ми зустрілися з ким в" Козі".Свого роду там був паб,де збирались лише неформали,Тоді ще був Гуйван.інна на той час вже найшла хлопця,так як дуже активно шукала.В неї був і цибульщик,і той що продава морозиво,але вона надала перевагу Віталіку.Віталік був простий хлопець.Саша той що був за мене молодший,мені не сподобався,я бачила різницю в віці .
-Саша нам треба поговорити.Я не хочу з тобою зустрічатися
-Чому не хочеш?
-Як чому?в нас велика різниця в віці і ти як людина мені не цікава.
-я не розумію ти ж писала мені ..я думав ти хочеш бути зі мною,ти красива,це не може бути правдою.
-Що саме?
-Я не хочу щоб ти лишала мене.
Я хотіла іти але він схватив мене за руку і почав крутити,Я побачила що вийшла інна і пішла до своїх друзів.В пабі грав "Зсув"з чудернацькою піснею"Демони,демони,демони,де вони,де вони ,де вони?Ми йшли до машини,а Сашка мені пригрозив що він від мене
не відстане...Я думала,що це дурна дитина і він зрештою все пойме.Але він почав надзвонювати і на мобілку і на домашній.
-Діта,я тебе люблю,давай будем разом зустрічатися.
-Я не хочу з тобою зустрічатися.
-я приїду в Збараж.
-Чого?
-Я хочу бути з тобою,з тобою зустрічатися.
-В тебе не всі дома.я ж тобі кажу що я не хочу тебе і не люблю.Ти молодий і найдеш собі ще гарну дівчину.
-ні,я не хочу,я хочу з тобою бути.
І так двонив по пять разів на день і я вже і казала і плакала,а потім не відповідала на дзвінки.Він дзвонив на домашній діставав мого тата,чого я не хочу з ним говорити,погрожував.А потім йому пройшло.
Вконтакет я найшла Павліка фотографії,бо все ж таки боліла душа за нього,і хотілось знати як він живе.Я побачила що він відихав на берегу моря,лежав в обнімку з якоюсь старою жирною жінкою.Вони були щасливими,і як ніби мене існувало ніколи в його житті.Я сильно плакала,мені було боляче,я розумміла що я люблю його,але забути не можу.ЇЇ звали Олена,і він з нею був давно,він найшов її зразу як тільки ми розійшлися з ним,мабуть він не любив,якщо нічого не міг зрозуміти..Я поклялась забути його,і поставила хрест,мене вже не цікавив він,бо я в ньому цілком розчарувалась.Я просто його зненавиділа,але зла йому не хотіла.Я знала що ліпшої за мене він просто не знайде,я хотіла в дякій мірі теж найти собі когось,тому що хотіла бути щасливою,але мені не получалось...Все йшло проти мене.

До дверей постукала Інна.
-Привіт Енджел!
-Хай
-Анжела,дивися обручку мій Віталік подарував.Тввоя черга наступна виходити заміж.Мені правда ворожка казала що я вийду на слідуюючий,але бачу в цей.
-Яка ворожка?Вона може помогти мені?
-Так.
Ми жартували,я зовсім не вірила що вона щось може,але мені стало інтересно що ж вона мені скаже.Ми прийшли до неї,постукали.Двері відкрила старенька немічна бабця.Жила вона сама,бідувала,кімнатка маленька,хатка стара розвалюється,вона мене побачила і засміялась.
-Що ви так смієтесь.
-Сядь до вікна,я не бачу твій звязок з космосом.
-Я прийшла до вас,бо ви в мене одна надія,я не знаю,як жити далі,я..
-Ти дуже добра дівчинка,але в тебе кломок нервів,я тобі все це знімлю.Бідна ти страждала дійсно,його мама була проти тебе,і він хотів,іти,але я бачу руку,хтось його тримає.
Вона почала блудити,я не знала за який вона час говорить.
-Я двох хлопців:Один розумний,симпатичний молодий чоловік,років двадцяти семи.Так ти вийдеш за нього заміж,за два роки,чуєш за два роки,в нього є сестра,і він живе тут недалечко,поблизу твого міста.
-Дякую,ви мене втішили.
-В тебе буде дві дитинки,не переживай ти будеш щасливою.
-Ще раз дякую,візьміть гроші
-Ні мені грошей не потрібно,поможи мені,так,я живу сама,ледь передвигаюсь.
-А де ваші рідні?
-Дочка від мене відказалась,живу в цій ремянці ,яка щойно завтра розвалиться,кусок хліба нема кому принести.
Я сама подивилсь мені стало шкода стареньку,я купила і хліба і ковбаси,і пішла в службу "сестри благосердя".
Дзвінок по телефону піднявши трубку я не могла зрозуміти хто телефонує.
-Діта це я!
-Хто ти?
-Та,як хто Андрій Гуйван,ми з тобою на висадкі ще відривались памятаєш.Хотів спитати як в тебе справи?і чи не їдеш на якийчсь фест цього року?
-Я б зрадістю,тим більше в мене цього року відпустка.
-Ну то їдем у Дубно.
-Ну то давай поїхали.
Інна,її хлопець,і Гуйван чекали мене вже коло під"їзду.В Гуйвана по дорозі до автобусної розірвалась на середині дороги палатка,зшивали.Їхали туди весело.
-Гуйван як ти став металістом?
-Ой,це було дуже давно.
-А коли втратив цноту?
-Не памятаю,я пяни був,але повню що це була невдала спроба.
Я сміялась,бачила як Андрій не зводив з мене очей.Коли ми приїхали в Дубно,в наметовому містечку кишіло різними неформалами,панки носили каструлі горщики крушки на штанах,закрученими ланцюгами.Літо жара стояла не виносима,вони всі годили в берцах,стілах.Ми гуляли прекрасним містом,знайомились з різними металістами,раптом я нахилила голову щоб сполуснутись з фонтані,як побачила як пяний Гуйван заліз в фонтан і почав там обливатись.Тут раз звідкись не візьмись міліція.хвать Гуйвана за шкуру,але побачивши що з нього нічого не візьмеш,дали йому спокій.В замку навкруги були клумби з розів,красивий сад,а всередині досхочу підземних сходів,а там краса яка.Коли я все це роздивлялась,і вийшла з того загробного світу на верх,я почула що сумка моя стала важкою.
-Ой що це?
Я побачила що наш спільний знайомий Саша з Чорткова який теж був на фесті,запхав мені в рюкзак бурзумовський глечика.
-Нащо ти це зробив?
-Діта це антикваріант.
-навіщо?
Всі почали сміятися,як я лізла в підземелля назад горщик класти.Музика була різних стилів,відривались десь до 12 ночі,оптім ще милувались містом,коли прийшли наші сусіди з палатки,грали на баняках метал,співаали всю ніч,вічно саша і інші просили щось їсти,хоча вже була третя ночі. Я сиділа коло палатки і чомусь не змогла заснути,мені добре було на душі,я почувалась водночас самотньою в іншому випадку як волелюдною.Зранку я поїхала назад до дому.