Написавши і видавши книги -Діта,мої радості не було меж.Всі казали що це книга гониво,я використовувала багато сюжетів з цього мого любимого днєвніка.Як я мріяла про весілля з Пашею....Але він в останій час за сумнівався в мені,за сумнівався чи він вдійсності любить мене,чи це інтренет притягнення,забоявся іти щоб боротись за кохання ,і цим самим відступив..Лишив мене одну перед весіллям,з моїми проблемами.За цим самим він забув що в нас була одна мрія -бути разом,в радості ігорі,в шалаші і во дворці.Стосунки ці йшли в прірву я з ним вже не бачила майбутнього,але вірила що от приїде вибачеться і я все прощу бо люблю його.Його друзі були такі самі барани як і він сам,коли щось писала,питались мене унизити висміяти,завдати болю.
Проходив час,і все забулось.Я не розуміла що могло бути причиною розриву,але сказав мені екстрасенс що він просто не хотів,він не хотів бути взрослим щоб взяти на себе обовязки.От тепер живу сама,тяжко повірити в щось,друзі ідуть і приходять,так як і кохання,і немає щось такого вічного.Але мені здається я влюбилась.І в мене вже нові друзі і спільні інтереси,я буду щаслива.