Спогади. Часом хороші часом не дуже. Часом ми загадуємо і сумуємо, а інколи ми згадуючи, радіємо. Життя несподіване. І приносить несподівані моменти нам. Сьогодні нам було сумно, а цього ж вечора щось змінює наше життя кардинально. Єдино важлива мить…
Була лише мить. Він проходив як у фільмі. Кадри ніби сповільнились в один момент. Лише долі секунди вловила вона краєм ока його погляд. І …. Посміхнулась.
З цього вечір і почав ставати все яскравішим для них. Лише мить насправді є єдино важливою у житті. І її потрібно вловити і нікому не віддавати.
Був передсвятковий вечір. Джулія довго готувалась до цього вечора. Вона хотіла гарно провести вечірку. Гарно відсвяткувати 8 березня разом зі своїми подругами. Збиралась як завжди довго.  Поки чекала подруг вирішила повисіти трохи в неті. В один момент нахлинули спогади. Про всіх коли і кого зустрічала і в один момент ніби сум охопив її душу. Вир емоцій захопив її. Адже, шкода, що так все сталось. Шкода, що всі пішли, шкода, що так і ніхто не зміг залишитись на довго в її серці. Що життя стільки показало і навчило, але єдиного чого вона прагнула, все ж таки так і не досягнула за свої 24. Але надія стільки раз вмирала і знову оживала, що вона перестала лічити вже дуже давно. Життя навчило вірити, і провіряло її віру, що вона вже і не знає скільки ще зможе просто вірити. Вірити своїм видінням, своїм бажанням і мріям. Вони вели її. Вона стільком допомагала, а собі на жаль не вдавалось. Стільки раз всі її видіння ставали правдою, але для інших, не для неї. Стільки раз вона переконувалась, що її дар працює, але стільки ж раз питала чому не для неї. Коли справдяться її видіння. Можливо вона занадто їх чекала і їх потрібно було відпустити, а можливо їм і ніколи і не судилося збутися. Все можливо.
Але зараз Джулі відпустила всіх, простила і забула все що було. Стала вільною від своїх спогадів. Спорожнила чашу почуттів, і відкрилась для чогось нового. Тепер у чашу можна було наливати. Чи п’янке вино, чи солодкий мед, чи просту воду, але вона була порожньою. Все в один момент пішло. Відпустило її. І більше вона не чіплялась за прожитті почуття. Нехай залишаються в тому часі, де вони і повинні бути.
Вже прийшли подруги. Вони гарно посиділи за пляшкою «Бейлізу» насміялись. І поїхали. Сьогодні був їхній вечір. Сьогодні Джулі відпустила все і зустріне те, що так довго чекала. Зустріне того, кому вистачить лише миті для того, щоб зрозуміти, що саме вона потрібна йому і більше ніхто…