Треба писати обов'язково, якщо не терплять руки та думки.

Хочеться мовчати

Таке відчуття, ніби, якщо я раптом почну говорити, то зникне таємниця. Зникне розуміння. Зникне цей важіль. Щось випариться. Щось втратиться.

Таке відчуття, ніби це тільки мені. Більше нікому. І тільки я зрозуміла. Мабуть, тому і треба писати.

Таке відчуття, ніби він зараз поруч. Ніби там, в кінотеатрі, я його полишила поруч із собою сидячого. Не варто було йти звідти.

Аби зняти ще один фільм, йому доведеться народити себе наново.

На моїх очах сталося самогубство.

На моїх очах сталося вбивство.

Я відчула його, як в собі.

Як в себе.

Я відчула його.

Хто ще відчув

До кого звернутися по допомогу

До себе лише

Як це зробив він

Хто ще зрозуміє пошук, спроби знайти вихід, намагання вижити.

Хто ще зрозумів кінець

Я і не хочу, щоб хтось зрозумів.

Це наша з ним справа.

Крапка.