Сьогодні ви залишили мене одну і навіть не подумали, що можна залишитися і втерти носа всім тим, хто втрачає свою людяність.

Егоїстичний закон

Ви думаєте про себе. Вважаєте, що всі повинні думати про вас. А якщо хтось про вас не думає, то ви вважаєте, що не повинні думати про нього, що ця його неувага звільняє вас від забов'язаностей. Та хіба так ми хотіли? Хіба так нас "запрограмували"?

Хіба ми не повинні плисти в одному човні?

То чому зараз всі по своїх шлюпках?

Мені не вистачило шлюпки... та я б і не втекла з човна.

Але тепер я тут, здається, одна. Човном важко керувати одній. І сумно... дуже сумно...

Так хочеться, щоб ми насправді стали родиною, а не якоюсь жалюгідною пародією. Але я вже навіть не знаю, що для цього треба робити. Може накричати на всіх, щоб їх застидати? Чи навпаки начхати на все і хай самі дійдуть до розуміння того, що в команді набагато легше, краще і зручніше, ніж по одинці...

не знаю, що робить...