• Авторизация


Кому що, а Україні - радість 21-10-2008 12:49 к комментариям - к полной версии - понравилось!


У вихідні побував у Кролівці на фесті "Радісна Україна", який теж підтримував чим міг. Преси було багато, а ось перша публікація, яку я знайгов:

Розвал світової економіки, нестабільність і чвари в політиці… Звичайним людям залишається тільки одне – духовність і культура. Саме тому, незважаючи на всі негаразди чи, навіть, всупереч їм цими вихідними Україна раділа.

Приводом для радості послужив фестиваль «Радісна Україна», який приймала столиця українського рушника – Кролевець. Естафету радості Кролевцю передала інша столиця України – столиця українського гончарства – Опішня.

Нагадуємо, ідея створення серії фестивалів «Радісна Україна» належить Анжеліці Рудницькій і відбуваються завдяки: Фонду Відродження Культурного Середовища, головою якого вона є, за підтримки Міністерства культури і туризму України, Державної служби курортів і туризму України та постійна комісія Київради з питань культури та туризму на чолі з Олександром Бригинцем. Творчу підтримку забезпечує «Мистецька агенція «Територія А»».

«Проект «Радісна Україна» новий, але він є логічним продовженням багатьох етнокультурних, туристично-пізнавальних та екологічних акцій, до організації яких наша команда причетна з 1994 року, - розказує Анжеліка Рудницька, - «Радісна Україна» - це інший погляд на країну в якій ми живемо. Це бажання відкрити світу життєствердний характер українського народного мистецтва і людей, які його творять. Це подорож у дивовижні місця, де століттями зберігаються особливі традиції, ремесла, рецепти, таємниці. Це місця де можна відпочити душею».

Оскільки фестивалі «Радісна Україна» існують в рамках «100 туристичних ідей» вони мають за мету не лише провести якийсь конкретний день за народними гуляннями та ознайомленням з народними промислами, а й відвідування цікавих міст і місць України. Цього разу по дорозі в Кролевець ми відвідали славетне гетьманське місто Батурин (Чернігівській обл., Бахмацького р-н), на річці Сейм. Хоча екскурсія пройшла під будівельний шум і метушню навколо, але це в якийсь мірі порадувало нас. Адже місто будується і реконструюється, чи може це не радувати. Батурин знаходиться під опікою Президента України, який слідкує за відновленням культурних пам’яток цього міста. Воно й не дивно чому саме Батурин потрапив під милість перед Ющенком, бо подивитись в ньому є на що.

Першою культурною пам’яткою міста , яку ми відвідали став Будинок Кочубея. Саме сюди прийшов Іван Мазепа до генерального судді Кочубея просити руки його дочки, своєї коханої Мотрононьки. І отримав категоричну відмову. Нині в будівлі розташовано краєзнавчий музей.

В центрі міста знаходяться Воскресенська церква зведена, як усипальниця Кирила Розумовського. По свідченням, лікар, що робив розтин гетьмана був здивований великим розміром серця, тому і забальзамував його окремо.

Справжній захват у кожного з нас викликало будівництво-відновлення батуринської фортеці. До початку робіт на цьому місці були лише її руїни. Безумовно нова фортеця стане не лише гордістю міста, але й меккою для туристів.

На останок ми відвідали палац гетьмана Розумовського, який залишив в пам’яті не лише захоплення його красою, але й деякі фантазії, з приводу того, яким же він стане після реконструкції і зелених насаджень, коли навіть на фоні будівничого краму він не марніє в наших очах.


Та, не будемо забувати про головний пункт призначення фестивалю – Кролевець. Для нас став приємною несподіванкою прийом гостей кролевчанами: ні, це були не хліб з сіллю – це було запрошення відвідати храм. Тому, знайомство з Кролевеччиною ми почали з відвідання Спасо-Преображенської церкви аура якої заворожила всіх відвідувачів. Запевняю це відчуття не покидало гостей фестивалю протягом усього дня. Щоправда, нудьгувати не було б і часу, оскільки Кролевеччина це маленька країна див. Розповім чому.

Після походу до храму на наш огляд представили справжній феномен світу, гордість Кролевця, так звану «Яблуню-колонію», що займає приблизно 10 соток. Уявляєте, одна яблуня на цілу дачну ділянку. Декілька хвилин ми просто не вірили своїм очам, адже не кожен день ти чуєш і бачиш те, що здавалося неможливим. На території Кролевецької районної станції юних натуралістів росте унікальна яблуня, що входить до складу природно-заповідного фонду України, гілки якої нахиляються до землі і … укорінюються, що фактично створило сад однієї яблуні. Вчені не спостерігають на цьому місці аномалій, але постає питання, чому попри всі намагання посадити подібну яблуню в іншому місці не увінчуються успіхом? Що воно таке і як сприймати побачене ми не знали та безсумнівно видовище вражаюче, тим паче яблуня нерукотворна, а незвичний витвір природи.

Наступним пунктом фестивальної програми стало відвідання святая-святих – Кролевецької ткацької фабрики де, власне, і з’являються на світ ті самі славетні кролевецькі рушники. Народжують їх руки працівниць фабрики, котра після декількох років бездіяльності нещодавно відродилась сама і відродила традицію – кролевецький рушник. Приємно було спостерігати з якою гордістю та пошаною ставляться місцеві жителі до цього промислу. Особливо це відчувалось при відвідуванні технічного училища №23, де справі предків вчиться молодь. Причому, опановує мистецтво кролевецького рушника вона доволі вдало - в роботах юних дарувань відчувається і професійність, і знання справи, що вселяє надію.

«Місце проведення другого фестивалю «Радісної України» було обране нами не випадково, - розповідає Олександр Бригинець, - Якщо кияни відкриють для себе Кролевець, кролевецький рушник інші місця традиційних українських промислів, то це сприятиме потужному розвитку цих промислів, адже приїзд кожного киянина це інвестиції в регіон. Якщо у кожного киянина з’явиться куплений в Кролевці рушник, це народить цілу хвилю майстрів і артілей, що вироблятимуть рушники в Кролевці. Саме тому, я закликаю киян мандрувати Україною і сприяти відродженню українських національних ремесел».

Про історію, специфіку виготовлення та унікальність кролевецького рушника ми дізнались у Кролевецькому районному краєзнавчому музеї, де наявні в ньому старовинні рушники та експонати, як кажуть, так і дихають давниною.

Фінальним акордом дня «Радісної України» у Кролевці став святковий концерт в якому брали участь місцеві фольклорні колективи та зірки сучасного шоу-бізнесу України.
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote


Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Кому що, а Україні - радість | Олександр_Бригинець - Олександр_Бригинець. Щоденник | Лента друзей Олександр_Бригинець / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»