прикольно...ой я така замучена...робота достала, спина болить, хочу хоть комусь пожалітися...в нас в Луцьку всі думали, що гроші на нас самі падають, а тут так важко треба працювати...та і в мужа щось замовлень маловато, не можемо після поїздки додому ніяк наскочити до привичного ритму...

"добре там, де нас немає..." -- стара як світ народна приказка...
не тримай зла на родичів, вони самі не відають що кажуть і що думають, у цьому в принципі й є біда усіх наших людей. Частіше б згадували, що думка метеріалізується, то може й щасливішими всі стали))))))))
за важку працю обов"язково воздасться, хоча тобі моя порада --- бережи себе і своє здоров"я, бо цього ні за які гроші не купиш-це по-перше, а по-друге -- ми слабі і немочні нікому не потрібні, навіть нашим коханим діткам і чоловікам, тому ще раз ЗДОРОВ"ЯЧКА ТОБІ й ГРАНДІОЗНОЇ НАСНАГИ, ВІРИ, НАДІЇ))), а працювати взагалі то має більшою мірою чоловік в сім"Ї, це при тій умові звісно, якщо він , але у тебе ж він єєєєєєєє!, значить і основний тягар на його плечі!!!--а ти маєш бути чарівною, коханою і доглянутою БЕРЕГИНЕЮ вашого вогнища! Ритм вашої сім"ї повернеться, ти тільки більше слухай своє внутрішнє "Я" , влаштовуй маленькі святкові вечірки для вас двох, навіть якщо вони проходитимуть за купленою піцою й соком-- головне щоб все базувалося на УВАЗІ, ТЕПЛОТІ й ЛЮБОВІ!!! не забувай про уікенди на природі(побільше активного відпочинку!!!-це найкращий лікар і найбільше зближує людей), не замикайтеся на роботі і квартирі!!! --- от побачиш, ВСЕ БУДЕ ОК!!! - і я вам цього щиро бажаю)))))))

да я вже ловлю себе на думці, що ні на кого не ображаюсь...просто після відпуску все якось шкереберть...я поміняла роботу, роблю за двох, бо немає кому-всі по відпусках...мужу залізли в машину, нічого не вкрали, лише технічний паспорт...роботи в нього мало...а за все платити, лише квартплата 550 євро...кредит за машину 300 євро, інтернет, харчі і т.д.і т.п.
муж і так старається, працювати мене не заставляє, я сама...хочу бути впевнена, що на квартиру гроші завжди будуть...а то в нього робота не проста, можуть і не заплатити або як зараз просто немає...такі то справи...
правильно ти говориш, що думки материалізовуються, всі побачили, що за два роки ми піднялись...цікавились скільки заробляємо...а брат мужа, який останніх два роки на Україні нас їв поїдом, замість того, щоб вибачитись, сказав, що то його заслуга, бо якби він нас не гриз, ми б нікуди не поїхали і не було б нам так добре як зараз...во як...і чоловік в мене тепер став дуже хороший, а раніше цього не бачили...матеріалісти всі, а духовну красу ніхто не бачить...братиха бідна так переживає, щоб ми не вернулись, бо вже відчуває себе господинею...а я і не хотіла б вертатись...але не все залежить лише від нас...

УЛыбнуло

MA-Belle,всегда приятно радовать людей!
...а ведь что-то в этом есть и близкое к реальной жизни нас и наших деток)))