Клим Іванович Чурюмов Був четвертим з восьми дітей Івана Івановича та Антоніни Михайлівни Чурюмових. Батько загинув під час Другої світової війни у 1942 р.

У 1949 р. сім'я Чурюмових переїхала до Києва. Після сьомого класу він вступив до Київського залізничного технікуму, який закінчив із відзнакою в 1955 р. Отримав рекомендацію до вступу у вищі навчальні заклади.

Вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «фізика-астрономія»). Після його закінчення, у 1960 р., був направлений на полярну геофізичну станцію в бухті Тіксі Якутської АРСР. Там він досліджував полярні сяйва, земні струми та іоносферу.

У 1962 р., повернувшись до Києва, пішов працювати на завод «Арсенал», де брав участь у розробленні астронавігаційної апаратури для космічних ракет та її випробовуванні на космодромах Байконур і Плесецьк. Після закінчення аспірантури Київського державного університету (спеціальність «астрофізика»), де науковим керівником К. І. Чурюмова був професор С. К. Всехсвятський, залишився працювати науковим співробітником на кафедрі астрономії КДУ. Спостерігав за кометами на заміській станції Київського університету в селі Лісниках і під час астрономічних експедицій у високогірні райони Середньої Азії, Кавказу, до Сибіру, у Приморський край, на Чукотку і Камчатку.

У 1969 р. університет спорядив експедицію в складі трьох осіб, зокрема Клима Чурюмова і Світлани Герасименко, для спостереження періодичних комет в Алма-Ату, в астрофізичний інститут (тепер Астрофізичний інститут імені В. Г. Фесенкова).

У 1972 р. Клим Іванович захистив кандидатську дисертацію «Дослідження комет Ікейя–Секі (1967n), Хонда (1968с), Таго–Сато–Косака (1969ІХ) і нової короткоперіодичної комети Чурюмова–Герасименко на основі фотографічних спостережень». У 1993 р. в Інституті космічних досліджень РАН (Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Еволюційні фізичні процеси в кометах».

З 1998 р. К. І. Чурюмов — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У січні 2004 р., за рішенням Президії Товариства «Знання», його призначено директором науково-просвітницького центру «Київський планетарій». Герасименко Світлана Іванівна (1945) — український і таджицький астроном, відкривач комети Чурюмова-Герасименко.
Світлана Герасименко
Народилась у 1945 році в Україні. У 1968 році закінчила кафедру астрономії Київського університету, згодом поступила в аспірантуру. У вересні 1969 року разом із Климом Чурюмовим, співробітником Головної астрономічної обсерваторії НАН України полетіла в експедицію в Алма-Ату для спостереження комет на пятидесятисантиметровому телескопі. У ніч із 11 на 12 вересня 1969 року, спостерігаючи комету Комас Сола, зробили фото на якому виявилась ще одна комета, яка отримала назву по іменам першовідкривачів — Комета Чурюмова-Герасименко.

У 1973 році за запрошенням Інституту астрофізики Таджикистану, переїхала у Душанбе. Зараз працює науковою співробітницею цього Інституту, проводить спостереження і вивчення комет.

2 березня 2004 року Світлана Герасименко разом із Климом Чурюмовим були присутні на космодромі Куру у Французькій Гвіані при запуску ракети-носія, що вивела в космос європейський міжпланетний зонд Rosetta. Основна мета зонда Rosetta це дослідження комети Чурюмова-Герасименко (67P/Churyumov-Gerasimenko), якої він досяг 12 листопада 2014 року близько 19 години за київським часом.

Іменем Світлани Герасименко названо також астероїд № 3945, відкритий 1982 року Миколою Черних.