Революція завжди є наслідком інтелектуальної та етичної неспроможності провідної верстви суспільства. Революція змушує неелітні маси вдаватися до інтелектуальної діяльності, замінюючи вироджену еліту. Оскільки неелітні маси майже завжди є малокомпетентними, то їм необхідно декілька революцій. Іноді навіть ряд революцій не призводить до покращення ситуації, але вони дають шанс розпочати такий процес.

В Україні за умов традиційного опору інноваціям, соціальні зміни є циклічними — крок вперед, крок назад, тупцювання на місці. Тому революція можлива лише за наявності волі зробити бодай два кроки вперед і тоді вже переминатися з ноги на ногу на місці, не віддаючи завоювань. Сьогодні всі завоювання революції 2004 року знищено, але саме ця обставина створює суспільну енергетику перетворень.