Кохання.
Отаке маленьке слово але заховує в собі супер-мега-глибоку суть і ще більше варіантів сприйняття і розуміння цього слова, цього почуття. Кожна людина відчуває його з різних боків, з різних боків сприймає. В коханні є стільки течій, мілин, розчарувань, радості і описати нереально.
Я завжди кажу, кохання є до своєї половини, любов до канапки з ковбасою. Але в той же час я кажу: “Я тебе люблю”, що має розумітися як “Я тебе кохаю”. Дивно але коли кохаєш, неможливо тверезо мислити, неможливо керувати собою. А ще гірше коли втрачаєш кохання. І найцікавіше бачити себе, чи когось закоханого в то й момент, коли треба віддати все, аби зберегти стосунки. Найчастіше люди роблять багато глупства… Стосунки валяться.
Для ідеального кохання, котре приносить щастя - треба щоб обоє любили однаково, треба щоб обоє не могли і хвилини бути окремо… А таке реально? Побувши разом тиждень, місяць, рік, десять - люди вже хочуть бути наодинці. неймовірно рідко в нашому світі зустрічаються пари котрі все своє життя разом рука в руку. Я вірю в такі стосунки і думаю кожна пара може їх мати. Головне розуміння, головне підібрати ключі одне до одного. Не треба, правда, путати ключі з ниточками. Нитками, якими гарно маніпулювати партнером як маріонеткою. Бажаю всім багато кохання, ключик до щастя в кишені і радості в житті.
Дал кожен зможе прочитати цікаву і велику підбірку статей про кохання… Запрошую.

Чи вірите Ви в кохання? Чи може Ви вважаєте, що це абсолютні дурниці, і тільки повні кретини, які називають себе романтиками, тішаться ілюзією щастя, якого реально взагалі не існує. До того ж, що таке кохання в наші дні, говорить зростаюче, ніби хмарочос, число розлучень. Може люди просто не знають, як ужитися разом, а може, одружилися не з тим, з ким треба було. Хто знає… Можливо, одна з причин цих невдач - те, що чоловіки та жінки просто не знають, як любити один одного. Вони бігають на побачення, дехто навіть закохується. Кохання здатне штовхнути на подвиг чи навіть злочин. Охопленого почуттями спонукає ніби справжнє кохання. Довіра між чоловіком та жінкою досягає максимуму; таке кохання триває, на жаль, недовго. Потім, пора юності минає, емоційна загостреність спадає і трансформується в іншу форму кохання - кохання - гру. В ній немає ні глибини почуттів, ні відданості. Тим не менше юнак та дівчина подобаються один одному. Часто любов-гра переходить в еротичне кохання.
Прагматикам властиве розсудливе кохання (інакше прагма). Воно міцно пов’язане зі свідомістю: окрім прив’язаності та привабливості, цей тип має ще один дуже важливий компонент: вигода (необов’язково в матеріальному плані). Це свого роду негласний контракт, який двоє людей укладають для утворення взаємовигідних стосунків (задоволення якихось потреб, заповнення пустоти тощо).
З тих чи інших причин, кохання може набувати викривленого, ненормального характеру - це Манія - дуже небезпечне почуття. Чи допустимо в даному випадку взагалі вживати слово Кохання - не знаю. Тут є недовіра й ревність, які часто безпідставні. У молодих людей манія зустрічається рідко, але все ж таки бувають випадки.
Багато людей закохуються, бігають на побачення, але тільки деякі щасливчики відкривають, що, окрім усього іншого, вони можуть бути справжніми друзями, а це куди важливіше всього решта. Кохання - дружба - це коли все О’К. Мабуть, це найприємніший з усіх різновидів кохання: між юнаком та дівчиною немає ніяких розбіжностей, вони розуміють один одного і завжди готові допомогти. Воно характеризується високою ступінню самовіддачі, і це почуття міцне та довготривале. Ним закохані також діляться з оточуючими: така пара просто випромінює тепло та ніжність.
Ну а все ж таки, що таке кохання? Кохання - це життя людини. Людина знає, що кохання є, але вона не знає, що таке кохання. Це можна тільки відчути.
Коли ми щось любимо, це значить, що ми отримуємо від цього задоволення. Задоволення, як говорив К. Л’юіс, бувають двох типів: ті, які не будуть задоволеннями, якщо їм не передуватиме бажання, і ті, які і без того хороші. Приклад перших - вода, якщо хочеш пити. Якщо пити не хочеться, навряд чи хтось вип’є склянку води. Приклад других - неочікувані пахощі: скажімо, ви йдете зранку дорогою, і раптом до вас доноситься запах з поля чи з саду. Ви нічого не чекали, не хотіли - і задоволення прийшло як Дар.
Якщо ви бажаєте щастя і якщо ви бажаєте миру, ви повинні дарувати Кохання.
Тільки в Коханні ви знайдете істинне щастя.
Тільки в Коханні ви знайдете внутрішній мир.
Тому плекайте в собі Кохання, живіть у Коханні.
Кохання живе тим, що дає і пробачає.
Кохання — яка то дивовижна гра…
Виявляється, сучасна освічена людина розуміє кохання всього лише як продукт гіпоталамуса! Яке щастя, що великі поети-лірики, які зазнали кохання, не мали ні найменшого уявлення про біохімію. Інакше ми ніколи б не прочитали їхніх дивовижних віршів про кохання, про прекрасних юних дів, блиск очей яких видавав їхнє почуття до авторів. Замість цього ми читали б зараз щось на зразок такого: «І розгулялися мої острогени, і адреналін бушує в крові!» А у вас це не так? Ні? Ах, ви просто закохані! Ви просто не можете думати ні про що інше, крім довгоочікуваного телефонного дзвінка «від того самого Карла» або «тієї самої Клари»? Ваше щастя, що ви не потрапили до рук зголоднілих до слави дослідників кохання! Вони б умить обплутали вас дротами, підключеними до мудрованих апаратів, і дізналися б усю правду про біохімічні процеси, що відбуваються у вас у той момент, коли ви закохані. Давним-давно лицарі-трубадури вже підходили до вивчення складної проблеми кохання, користуючись, до речі, зовсім не науковими методами: вони співали любовні пісні під вікнами середньовічних красунь. По-справжньому науковий підхід до проблеми виявив конгрес на тему «Кохання і потяг», що відбувся в 1977 році в Англії. Психологи зійшлися на тому, що процеси кохання регулюються, мабуть, правою півкулею нашого мозку. Слідом за цим слово взяли біохіміки. Власне, особливих суперечок із приводу того, що кохання — це все-таки почуття, не було. Вони розгорілися навколо того, у якійсь мірі виховання й оточення, з одного боку, і біохімія — з іншого, сприяють появі у світі палко закоханих людей. У процесі вивчення біохімічної основи кохання з’ясувалося, що народна мудрість і деякі прикмети цілком справедливі, ідеться в щомісячнику «Ровесник». Наприклад, не тільки в романах, але й у реальному житті кохання робить людину здоровішою. Колектив учених на чолі з доктором Девідом Макклелландом у результаті цілої серії дослідів зареєстрував у двох категорій людей підвищену концентрацію Т-клітин, що входять в імунну систему організму, котра захищає його від інфекційних захворювань. До першої категорії належали закохані, до другої — люди не закохані, але за складом свого характеру схильні до великого, жертовного й романтичного кохання. Після перегляду одного досить сентиментального фільму в них поряд із піднесеним станом духу відзначалася підвищена концентрація Т-клітин. Крім того, адреналін може викликати підвищення кров’яного тиску й незрівнянне серцебиття від кохання. Американський психолог Етель Персон, чудово розуміючи, що думка біохіміків мало цікавить закоханих і тих, хто жадає любові, написала книгу «Спрага кохання», в якій говорить речі загальновідомі. Але, приведені в «наукову» систему, можливо, вони комусь допоможуть? Тільки не за наказом Кохання може прийти коли завгодно, але тільки не за наказом! Є, щоправда, певні життєві ситуації, що неначе провокують появу кохання. Так, наприклад, часто ми закохуємося тоді, коли тільки-но пережили розлучення. Любовні стосунки нерідко зав’язуються незадовго до закінчення навчання, перед призовом до армії. Як не дивно, але розлука з домівкою може робити «стимулюючий» вплив. Суворі норми моралі в цей момент ніби відступають, звільняючи місце почуттям, що дрімали досі в схованках душі. Звідси так багато любовних історій і романів, що з’являються під час відпусток, подорожей і службових відряджень. Той факт, що такі любовні стосунки споконвічно обмежені в часі, усуває всі сумніви й страхи. Що це таке? Кохання — це одна з найбільших пристрастей, на які здатна людина. Платон визначив кохання як пошук людиною своєї загубленої половини й прагнення стати єдиним цілим. Страх перед почуттям Те, що ми відчуваємо страх перед коханням, зовсім не дивно. Адже, закохуючись, людина йде на ризик; вона повинна відкритися, довіритися, а у відповідь може одержати відмову… Наступного разу людина, яка пережила таке, відкриється у своєму коханні лише тоді, коли буде впевнена в тому, що у відповідь почує від коханого: «Я теж кохаю тебе». Закохані завжди перебувають у тривозі за своє й — ще більше — за почуття іншої людини. Хто з нас не знає про зворушливий ритуал обривання пелюсток ромашки, що передається з покоління в покоління: «Любить — не любить — до серця пригорне — до чорта пошле»? І коли закоханий запитує: «Про що ти думаєш?» — можна не сумніватися, він чекає відповіді: «Завжди тільки про тебе!» У думках одне про одного Зрозуміло, закохані хочуть бути весь час разом. Якщо це з якихось причин неможливо, вони постійно думають одне про одного або ведуть із друзями нескінченні розмови про предмет свого кохання. При цьому вони твердо переконані, що по-справжньому їх ніхто не зрозуміє, тому що тільки їм (ну, можливо, іще деяким літературним героям) відкрилося щире таїнство кохання. Чому саме він або вона? Із часом у душі кожного з нас створюється образ коханого (коханої). Для деяких предмет їхнього обожнювання повинен бути одночасно предметом заздрості з боку навколишніх, це має бути людина, гідна поваги й захоплення. Інші ж готові покохати того, хто бідує, має необхідність у опіці, турботі, підтримці. Або це повинна бути людина, яка володіє тими властивостями душі й характеру, про які ми потай мріємо самі. А іноді в нашій підсвідомості перебуває образ, який повністю відповідає спогадам про наше перше кохання. Перші сварки Це не найстрашніше, що може статися із закоханими. Їхнє почуття, пройшовши випробування сварками й незлагодами, виходить переможцем. Тепер вони знають: щоб утримати кохання, необхідні компроміси, які збережуть їх одне для одного й зміцнять їхнє почуття. Найголовні- ше — це те, що нас двоє, що ми разом, що ми — це МИ. Варто кохати! Кохання — рушійна сила змін. Воно дає нам мужність і сили перебороти власні психологічні бар’єри. Кохання дарує нам відвагу почати нове життя, здійснити нові плани, взяти на себе нову відповідальність. Кохання — прекрасна можливість підтягти ослаблі душевні струни. Страх перед любовними стражданнями ніщо порівняно з усвідомленням того, що ти ніколи не кохав, не ризикував, а виходить, не жив.