Як Маленьке Фортепіано стало відомим

В одному місті була школа. В тій школі навчалось багато різних дітей – маленькі і не дуже, веселі і трохи сумні, жваві і спокійні, ті, хто любив математику, і ті, хто цікавився казками. Та всіх їх об’єднувала любов до музики. Всі ці діти змалечку грали на музичних інструментах.
У школі був великий кабінет, де стояли і роялі, і бандури, і контрабаси, і барабани, і віолончелі, й арфи, і скрипки, і сопілки та маленьке Фортепіано.
В цей кабінет кожного дня із самого ранку приходило багато дітлахів. Мить, і він наповнювався то звуками жвавої польки, то мелодією лагідного вальсу, то тупотом грізного маршу. Та лишень маленьке Фортепіано ніколи не звучало.
Воно стояло в самому дальньому куточку і на ньому ніхто не грав. Іноді приходила дівчинка і стирала з нього пил, але вона жодного разу не торкалося клавіш Фортепіано.
Та одного дня до школи вступив дуже маленьких Хлопчик. Він був такий низенький, що всі завжди дражнили його.
Якось, ховаючись від образ, Хлопчик зайшов до кабінету музики. Він пройшовся між інструментами і побачив у кутку дивної краси Фортепіано.
- Диви-но, яке ти маленьке! – посміхнувся Хлопчик, проводячи рукою по кришці інструменту. – Майже, як я!
Він взяв стілець і сів поряд із Фортепіано. Дбайливо витер пил. Задумався і підняв кришку. Він і не зчувся, як його маленькі пальчики швиденько пробігли по клавішах, випускаючи на волю веселу гамму. Ще мить і кабінет музики сповнився чарівними звуками, які ще ніколи не лунали в ньому. То співало, радіючи, маленьке Фортепіано.
Хлопчик тепер щодня приходив до улюбленого інструменту, завжди збиралася купа народу аби послухати, як чудово грає маленький Хлопчик і його маленьке Фортепіано.
А згодом він почав давати власні концерти на все місто.
Ось так маленьке Фортепіано стало відомим разом із своїм маленьким Хлопчиком.
[699x325]