[328x699]
КАЛЕНДАР

Маленький Сашко ніяк не міг запам’ятати, коли йому треба йти до дитячого садочку, коли в мами вихідний, коли день народження в його старшої сестрички… Йому було так соромно, адже вже і вихователька, і мама, і сестричка Оля намагались йому у цьому допомогти.
Одного дня, якраз напередодні сестриччиного дня народження, Сашко задумався, що саме подарувати Ользі? Звичайно, він хотів зробити щось своїми руками, але ніяк не міг нічого вигадати.
Хлопчик довго ходив по кімнаті – дивився у вікно, заглядав у шафу, під ліжко, слухав тишу – шукав хоч якусь підказку. Аж раптом!.. Десь поруч щось тихо зашурхотіло. Малюк обернувся і ледь не злякався! Але все ж стримався, адже він вже дорослий хлопчик, а їм не можна боятися.
Сашко озирнувся.
- Доброго вечора, Олександре, - почув від шурхотливий голос. Зі стіни на хлопчика дивився календар. – Бачу, ти у скруті. Давай, я тобі допоможу.
Хлопчик не повірив ані своїм вухам, ані своїм очам, він навіть з силою протер їх руками, але марево не зникло.
- Не бійся, хлопчику. Я всього-навсього дід Календар. І просто хочу тобі допомогти.
- А як ви хочете мені допомогти? – вже з цікавістю запитав хлопчина – не кожного дня ж з вами розмовляє Календар! Але малюк так і не збагнув, як це він буде допомагати йому.
Та тут щось тихо свиснуло, і поряд із Сашком опинились сім маленьких чоловічків – троє хлопчиків і четверо дівчат. Вони миттю почали бігати по кімнаті, збирати Сашкові олівці, фломастери, фарби. Вони так галасували, що малий злякався – а як зайде матуся?! Але нічого такого не було. Лише тихо посміювався зі стіни дід
Хлопчик не зчувся, як у нього на столі на великому аркуші паперу виросло величезне яскраве дерево! У нього було дванадцять величезних гілок, на кожній з них було по чотири гілочки поменше, а на тих гілочках – по сім ще меншеньких. Вони всі були вкриті яскравим різнобарвним листям – не дарма ж на вулиці панувала осінь!
Сашко ніяк не міг надивитися на це диво!

Ранком хлопчик прокинувся від того, що зрозумів дещо дуже цікаве! Він був певен, що йому просто наснився яскравий сон, але на столі лежав малюнок з дуже гарним деревом!
Сашко різко зіскочив із ліжка, схопив олівець і нумо щось писати на папері! Він повільно виводив кожну літеру, уважно слідкував, щоб не помилитись. За якийсь час – він навіть не повірив своїм очам! – але він вивів під кожною «Січень. Лютий. Березень. Квітень. Травень. Червень. Липень. Серпень. Вересень. Жовтень. Листопад. Грудень», потім підписав гілочки поменше «Понеділок. Вівторок. Середа. Четвер. П’ятниця. Субота. Неділя»…
Хлопчик навіть не задумався, звідки знає все це.
Тут відкрилися двері, і у кімнату зайшла його сестричка. Малий схопив зі столу малюнок і урочисто подарував сестрі:
- Олю, з днем народження!
Дівчина стояла і дивилась на те диво. Вона не могла повірити, що її менший братик вивчив все-таки такі складні для нього речі. А Сашко просто радів, міцно обіймаючи сестру. І раптом почувся тихий-тихий сміх. Хлопчик обернувся – на нього дивився добрими очима дід Календар та сім його онуків – днів тижня.