Я міг би навести багацько аргументів, що пояснюють ЩО трапилось 11 липня 1943 року, які причини, які передумови.
Але душа вимагає покаяння... а я звик довіряти своїй душі...



Простіть мене, польські діточки, що мали б, зрештою, стати українськими бабусями й дідусями...
Простіть своїх жадібних батьків, що привели вас на українську землю на погибель...
Простіть випалені війною душі вояків УПА...

Тільки Ви знаєте достеменно ХТО вас сплітав у "волинські віночки"... Чи упівці, чи Армія Крайова з дядєньками з НКВС... ніхто з живих не знає (не скаже) Правди. Ви її ЗНАЄТЕ, але теж не скажете...


Болить моя душа за вас...



Щиро вдячний я панам Кучмі та Кваснєвському за 11 липня 2003 році, коли вони провели в селі Павлівка на Волині урочисту зустріч Президентів, зутріч-спомин і акт примирення наших народів України та Польщі.

Забути не можливо!
Простити необхідно!
ЩОБ НЕ ПОВТОРИЛОСЯ НІКОЛИ!!!!!