Это цитата сообщения simply_the_grey Оригинальное сообщение

Віталій Портніков про деякі моменти давньої російської історії

http://www.day.kiev.ua/302003

Юлія ЯРУЧИК, Національний університет «Острозька академія»:

— Ще з кінця 80-х років ви спеціалізувалися на висвітленні українсько-російських відносини. Очевидно, тоді у вас сформувався особливий погляд на ці взаємини. Чи змінився він протягом останніх 20 років?

В. П.: — Складно говорити про відносини України та Росії у 80-х, бо тоді вони були у складі Радянського союзу і зі зрозумілих причин мислились однією країною. Але я вважав і вважаю, що Україна та Росія завжди були різними. Це було очевидно завжди. Пройшло 20 років, і зараз знову починаються розмови про єдиний цивілізаційний світ, єдині культурні спільноти, які мають знову поєднатися. Я вважаю, що це дві різні держави зі своїми власними історичними підѓрунтями. І це моє твердження не означає, що я не люблю Росію. Але історія — першочерговий доказ індивідуальності кожної з держав. Росія — це своєрідна цивілізація, яка виникла на стику Золотої Орди, Московського та Тверського князівств. Український же світ своє існування розпочинав зовсім інакше.

Я завжди наводжу один промовистий приклад. Із підручників історії всім відома битва на Куликовому полі, коли об’єднані російські війська на чолі з московським князем Дмитром Донским розгромили монголо-татарську армію. І ця перемога дала поштовх відродженню російської держави. Разом із тим, вся ця історія є неправдою. По-перше, на Куликовому полі російські війська розгромили армію дисидента Золотої Орди Батия, який у свою чергу боровся зі справжнім ханом Золотої Орди Тохтамишем. Відповідно, не говорять і про те, що Дмитро Донской був союзником золотоординського хана Тохтамиша. Коли через певний період Тохтамиш підійшов до Москви, йому ніхто не чинив опору, і Москва була спалена.

А от до цих історичних подій, про які йде мова, справді відбулася битва під Берендєєвим, під час якої великий князь тверський Михайло на чолі об’єднаного російського війська розгромив військо справжнього хана Золотої Орди. Ось це й була справжня перемога. Тільки в російській історіографії цій битві не надають ніякого значення, тому що з військами Золотої Орди йшли війська Московського князівства — єдиного російського князівства, яке зрадило інших.

Так за допомогою інтерпретації історії цивілізація, що пручалася, намагалася вижити, фактично була знищена міфами майбутнього часу. На щастя, Україні міфи не потрібні. Нам і так є чим пишатися. До речі, я ніколи не сприймав Україну нещасною та пригніченою. Як не було Росії, що завжди перемагала силами Москви, так ніколи не було й закріпаченої України. Була Україна блискуча, яка брала участь у створенні Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, яка згодом стала натхненним будівничим Російської імперії та Радянського союзу (а потім із не меншим натхненням завалила їх), навіть такими засобами, як Голодомор.

ПС: а я дурний, дожив до 100 років й досі гадав, що на уроках історії нам брехали лише у випускній клясі..