[500x375]
Настроение сейчас - препогане

моя голова зараз трісне. моя душа кричить, а її ніхто не чує. я ж посміхаюся всім, ніби нічого не сталося. мля, я сильна особистість, куррррва. сама собі дивуюся, скільки всього я можу тримати всередині себе, і жоден мускул на моєму лиці не здригнеться.
чомучомучому??? чому? ЧОМУ? якого хера все так складно? для чого люди придумали шось на зразок "любов", "довіра"? смішно. це все пусті слова. вкотре переконуюся. людина людині - вовк. шакал. варто лише комусь розкрити свій внутрішній світ, як туди зразу ж плюнуть. і якщо це не той, кому ти відкриваєшся, то вітром занесе смачнющий плювок зовнішніх обставин. несхожості в характері. різниці у віці. складності знайти спільну мову.
не знает боли в груди осколок льда - істинна правда. нехай в грудях залишається крижаний кристал льоду. не варто довіряти його нікому. бо інакше він потрапить у чиїсь теплі руки, під гарячий подих і розтане, перетвориться у воду/сльози і його не стане.