Приходить момент у житті ,коли розуміеш,що твоя душа прагне більшого,хоче рости і вдосконалюватись...
Дякуючі Маші ми пішли на концерт,так було незручно,все так дивно здавалось кругом.Я була в далекому минулому....
Радісні обличчя, і веселі...
Люди минулого,а таких як ми майже не було...
Сама атмосфера...пронизувала..моє тіло,мій дух...
Коли почала грати перша скрипка..щось ніби в душі заболіло..і помало..як тепло сонця,почало зігрівати душу ,заповняти все тіло і тут..творилася мелодія...кожен звук було так чутно,ніби ти сам інструмент .Що зі мною..я сиділа,немогла поворохнутись..
Невже це любов?Яка так довго захована була...
Яка так чекала..мого...признання..
Любов до музики,вічної класики...
Любо вічна,любов,яка вміє чекати..і ніколи не зраджувати..А я сліпа була,або хотіла нею бути..
Все гучніше грає музика,і я все більше..підношусь,і кожна клітина в мені ожила,в напруженні чекаючи дива...
Сльози....чому я плачу?питаю я себе....Добре,що ніхто цього не бачить...
Я рада,що душа ..наповняється любвю,я рада...що змогла відчути..це ...
Шукайте свою любов....
[490x699]