Кохай мене! сильно, невпинно, чуттєво.. Так, наче можеш втратити наступної миті.... Кохай так, наче я єдина жінка, яку ти бачив у житті, перша і остання, яка поступово покидає тебе... і ти не можеш нічого зробити!
Кохай мене! Так сильно, як тільки можливо... Пестливо обіймай за плечі, притуляючи свої вуста до вушка, говорячи щось таке банальне, однак таке приємне. Тримай мене за руку! Сильно, аби відчувати що ти чоловік, а я - жінка. Гарна, зваблива, кохана і головне бажана...
Дивись на мене! Так, як тоді.. так, щоб викликати рум"янець на щоках а на вустах посмішку. Дивись у вічі. Впевнено.
Цілуй, навіто тоді, коли я кажу що не хочу цього. А ті все одно цілуй... бо насправді, хочу. Сильно і відчайушно хочу, однак напротязі життя звикла бути сильною, і ніколи ні в кого нічого не проститит...
Кохай мене. Поглядом, руками, вустами.
Це так чарівно - засинати у тебе на грудях. Нічого в світі не може бути прекрасніше, аніж засинати у тебе на грудях під стукіт серця. Твого, доброго і чудового серця.
Це так прекрасно: бути поряд. Іноді, не довго, зовсім не довго..
Це так чудово: думки про тебе чудові. Вони ейфорічні, вони переповнюють.. вони не дають забути.

Я втратила розум через кілька годин після того, як тебе побачила, я втратила гідність після першого твого поцілунку (і відчуття тих міфічних метеликів про яких мріяла), я втратила себе після першого світанку в твоїх обіймах...

Кохай мене, я більше ні про що не прошу небеса, лише кохай мене!

*старе, але якесь дурновато-тематичне*