Таке відчуття сьогодні, що світ проти мене зговорився)

З того моменту, як тільки прийшла додому, й дотепер...

Ще опівночі ідіот-колишній, пафосно нив у айсікью, що я дурепа і він невизнаний геній живопису (для довідки, ні освіти, ні заслуг), не кажучи вже про те, що він там геній і все таке....а мій вклад у власностворену організацію - ніякий. Образа, дурний характер - я розумію. Але ще не єдиний розрив стосунків у житті так не розчаровував: людина виявилась гнилою всередині настільки, що замість побажати щастя та тихо-мирно залишитись друзями, облила грязюкою на всі сто, і пафосно продовжує нити, вважаючи себе ідеалом... (для довідки, крім смазливої зовнішності - нічого більше, та і зовнішність ні до чого - бо як мужик - не функціонує))

А потім була ніч дивних кошмарів посеред пустої квартири, ранок розчарувань та відверте бажання втопитись... а потім, сховавшись під теплу і приємну ковдру і там знайшли, ще один геній мозкового штурму...

Все, на цьому песимізм скінчився, і я потопав шукать щось смачненьке!