Чупа.Очевидцы.

Метрів за п’ятдесят від нас у верболози в бік Горині на двох задніх лапах проскакало щось вухате, зростом майже з людину. І так швидко, що ми з Ганею встигли лише провести його очима. Одразу подумалося: кенгуру чи що? А вже потім прийшла думка: невже чупакабра?Передні короткі лапи ця істота тримала біля грудей, - пригадує Оксана Григорівна. - Задні були товщиною з телеграфний стовп і дуже сильні, бо скакав звір одразу метрів на чотири, не менше. При цьому враження було таке, що землі він майже не торкався. Зростом, певне, мені по шию - десь так. Що ще помітили? Волохате, голова невелика, вуха стирчали доверху. А куди побігло - хто ж його зна? І що воно таке? Ніколи раніше не бачили, хай Бог боронить…
Ганна Єфимець повністю підтвердила слова су-сідки. Помітив, що жіночкам навіть ніяково якось було. Але приїхав у село не іронізувати з чиїхось видінь, а з’ясувати істину, тому поставився до їхніх розповідей цілком серйозно. Ще місяць тому, приміром, ніхто й гадки не мав, що в селі П’ятигори Здолбунівського району чупакабра нападе на жінку! І тут уже не до сміху, бо від Здолбунова до Костопільщини – не так і далеко.
http://sarny.in.ua/content/796
8 Квітень, 2010

Жінка поверталася з роботи на фермі додому. Біля кладовища навпроти будинку православного священика її наздогнала невідома тварина. Вона високо скакала на двох лапах.
— Я злякалася й давай з усіх сил утікати. Коли оглянулася, то добре розгледіла жахливі лапи із трьома пальцями-кігтями. Тіло звіра — в шерсті, голова худа й продовгаста. Він схожий на вовка, тільки більший і скакав на двох, як кенгуру, — згадує потерпіла.
Звір сильно вдарив жінку лапою у спину й голосно завив. Вона впала обличчям у сніг.
— Чула його важке дихання й сопіння. Від страху тіло перестало мене слухатися. Більше нічого не пам’ятаю, — згадує Раїса Середюк.
Раїса Середюк працює кухарем. Її чоловік Валентин — слюсар на залізниці. Виховують двох синів. Їх сім’ю в селі добре знають і поважають.
Наступного ранку після нападу сільські мисливці разом із п’ятигірським сільським головою Петром Нестерчуком вийшли полювати на чудовисько. Однак вночі випав сніг і замів сліди. Люди вважають, що чупакабра ховається на кладовищі або в старих покинутих хатах.
— На снігу тварина лишає пари великих слідів на відстані метра й хвилясті смуги від хвоста. Звір поклав у нас три великі самки. Вирвав двері сарайчика й по-живому з цвяхами відірвав дверцята в клітці. На землі не залишив ані крапелини крові. Тільки на шиї в кролів — два сліди від укусу.
http://www.ogo.ua/articles/view/2010-03-18/18509.html
18.03.2010

[386x480]


Почти месяц жители поселка Смышляевка боялись ходить в лес из-за таинственного зверя, которого они прозвали чупакаброй. Якобы хищник успел покусать семь человек.

История про чупакабру и чудесное избавление от нее - теперь главный повод для обсуждения в поселке. Она до сих пор обрастает новыми подробностями и сплетнями. Кто говорит, что зубы у зверя как клыки у тигра, а кто уверен, что он похож на кенгуру.

Победили диковинное чудище две пенсионерки. Они пошли в лес за щавелем. Одна из них увидела непонятное существо, сидевшее на обочине. Не успела она отвернуться, как животное острыми зубами впилось ей в ногу. Пенсионерка стала звать на помощь подругу.

Палками забить существо не получилось. Пенсионерки решили взяться за холодное оружие - у обеих при себе были ножи.

"Ножик достали: одну ногу отрезали, вторую отрезали, он вроде успокоился. Потом в живот три раза, и он успокоился", - рассказывает Мария Доменок.

На счастье женщин, мимо проезжала машина. Водитель отвез пенсионерок в местный медпункт, а оттуда их оправили в самарскую больницу. Теперь победительницам чупакабры делают уколы и прививки от бешенства.

Героини сразу стали звездами поселка и попали на обложки местных газет. А вот фотография чудо-зверя есть только у одной жительницы Смышляевки. Тело животного с места убийства таинственным образом исчезло.
http://www.vkonline.ru/news/266054/20130822/zhiteli-smyshlyaevki-utverzhdayut-chto-ubili-chupakabru.html