Настроение сейчас - патетік

Ненавиджу брехню та маскування. І щоденник не виконує своєї ролі. Про нього знають зі світу невіртуального, то ж я тут свічусь і можу бути покараним. Карма моя йтак не пада з плечей, ще й до всього обмеження тут, в цім несправжнім світі. Хочеться кричати та скаржитись залізними хвилями звуку...Але ж куди? Хочу в небо, до абсолюту. Але хворі голосові зв*язки дозволяють лише спокійно пошмигувати носом та туптіти копитцями.
Така втома та моральне виснаженння.....наукові (мало, але) тексти університетські висмоктали мою когнітивістику і тепер я хочу переконати одного хлопчика в тому що він обманює себе. Адже він може наломати дрів пізніш, як і всі порядні сім*янини роблять.
Я не вилікував горла і не заспівав. Достатньо. Сил більш немаю. Якщо приречений бути німим - хай так. Доля мене зламала. І гроші забрала. Пусто.
Побачи в в однім бутіку штані. Запитав ціну - 950 євро . Демотивація страшенна.
Так то ж просто жах.
Моя свідомість взагалі просто їде та топиться в підсвідомості, недоступній мені.
Тепер я знову чекаю смерті . На цей раз від самого...
Блядь. Так далеко я ще ніколи не заходив.


Ненавиджу себе за те, що я підстригся. Хоча фото з сеструнею миле.

[700x525]