От і все. Що мене хвилює? Теж саме. Просто знову проблеми з другом. Ех. Але нічого. Я й так вдячний що ми так довго не сварились, і все було майже як по маслу. Все йшло так як я того давно хотів. Але Шкода. Невимовна шкода та просто відчуття своєї нікчемності та непотрібності. Просто зеро. Я зеро в очах дорогих мені людей. І в очах всіх інших. І в своїх власних.
Я хотів змінити світ. Але я захворів, і вже півроку не можу звести кінців зі своїм горлом. Я мучаюсь, мені важко говорити...я боюсь що на зв*язках утворяться вузли...Просто нікчема.
Я постригся. Навіщо? Тепер виглядаю як тупий стандарт.
Я дуже вдячний Ілоні.