[361x480]
Якби раніше знали ви мене
спитали б зарез: "що таке"?
чи я змінилась, чи життя,
моживо доля це моя,
на все по-іншому дивлюся..
я навіть Богу інколи молюся..,
хоч я не вірю що він є,
але тепер усе вже не таке:
і небо стало більш блакитне,
і кожна квітка краще квітне,
та дні без нього не такі:
вони холодні і такі пусті.
я часто згадую своє життя,
де посміхалась, де жила
тепер не розумію я чому,
раділа я і ще й кому?
чи відійшло усе назад,
чи може ми пішли вперед?
чи це одне і те ж,
і чи не має воно меж?
все таке дивне і нове,
воно лякає і мене й тебе
та я не хочу зупинятись
я хочу довго цілуватись
тебе щосили обійняти ,
і більш ніколи не відпускати
про тебе думаю завжди :
в холодні дні і уночі.
думки про тебе зігрівають мене
і це ніколи точно не мине.
можливо на місця все стане ,
коли тебе поряд не стане
та зарез мені всеодно
я знаю точно - це воно
таке гаряче почуття
що мучить душу день від дня
твоїм натхненням і думкими,
твоїм подихом і твоїми губами
я хочу з головою накритись
на світло очами прямо дивитись
давай забудемо про все,
тобі біда нас повз пройде
і ми залишимось одні :
вільні і такі самі
ми зможемо сказати все таке,
що мучить нас і в нас живе
ми зможемо просто поряд лежати,
я зможу вічно тебе цілувати
ну що тут ще додати?
це треба просто відчувати...