Дощ.. я люблю дощ, а ви?

Часом, коли я чую, як краплі починають барабанити по карнизах та вікнах (немов хочуть, щоб я їх впустив) я відчиняю вікно на кухні або на балконі і починаю дихати дощем..

Це мій улюблений запах... спочатку трохи відчувається тонкий аромат пилюки, що її сполохало нашестя небесної вологи, а потім просто запах свіжості. Повітря наповнює легені. Таке відчуття, наче я його п'ю... а може таки п'ю?)

Якщо не дуже холодно, я люблю виставляти за ґрати руку, долонею вгору, щоб відчути ніжний та ритмічний масаж прохолодних крапель.. Сльози неба наповнюють ямку посередині.. вже погано видно, де лінія життя, а де лінія долі.. Я згадав, що рука з долонею вгору символізує прохання, мольбу... Рука стерчить із ґрат, наче просить у неба: Забери мене звідси! З цього нудного будинку, що їх називають "скворєчніками", від родонової задухи першого поверху, від усіх обов'язків, планів.. та рука поступово змерзає і я ховаю її всередину