Повторність злочинів
1. Поняття повторності. У частині 1 ст. 32 вказується, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК.
З цих положень закону можна зробити висновок і про саме поняття повторності злочинів, і про її види.
Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наявність таких ознак:
а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 185, наприклад, вказує, що крадіжка чужого майна визнається повторною, якщо вона була вчинена після будь-якого посягання, пов'язаного з заволодінням майном. Тим самим закон встановлює, що повторним вважається вчинення злочину хоча б удруге, причому має на увазі одиничні самостійні злочини (викрадення шляхом крадіжки або вимагання тощо).
Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер. Повторність може мати місце при поєднанні двох або більше "простих" одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних або, наприклад, складених злочинів. Так, повторність наявна при поєднанні таких простих злочинів, як крадіжка і шахрайство, або таких двох триваючих злочинів, як ухилення від сплати податків і незаконне збереження зброї; такого складеного злочину, як розбій, і такого "простого", як крадіжка тощо.
Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Для поняття повторності байдужі і форми співучасті (у перший раз мав місце злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а в другий - співучасть з розподілом ролей) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утворював собою повторність: в одному випадку він міг бути виконавцем, а в іншому - пособником і т. ін.;
б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу. Так, першою вчиняється крадіжка, потім, наприклад, шахрайство або послідовно дві крадіжки і т. ін.;
в) для повторності не має значення була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. І дійсно, якщо звернутися до статей КК, в яких передбачається повторність, то в жодній з них не сказано, що особа повинна або, навпаки, не повинна бути засуджена за раніше вчинений злочин. Скрізь у цих статтях (наприклад, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 185 і т. д.) вказується на вчинення злочину повторно без будь-яких обмежень. Таким чином, повторність має місце як у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і у випадках, коли новий злочин був вчинений після засудження за перший;
г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість.
В усіх таких випадках раніше вчинений злочин визнається юридично нікчемним, про нього наче забувають. Саме це положення прямо зафіксоване в ч. 4 ст. 32, де сказано, що "повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято". Це положення є важливим. Дійсно, якщо ми визнаємо наявність, наприклад, повторності зґвалтування, то повинні кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 152, яка передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Якщо ж така повторність виключається через те, що за перший з цих злочинів була погашена судимість, зґвалтування буде кваліфіковане за ч. 1 ст. 152, як вчинене вперше, і тягне за собою покарання від трьох до п'яти років позбавлення волі.
2. Види повторності злочинів. У понятті повторності було зазначено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:
1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;
2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, називають рецидивом. Про рецидив, його кваліфікацію, види йтиметься в § 5 цього розділу. Спочатку розглянемо повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, або, як її іноді називають, фактичну повторність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є: повторність тотожних злочинів і повторність однорідних злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК сказано про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або частиною статті КК, а в ч. 3 ст. 32 - про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних статтях Особливої частини КК.
На підтвердження цього положення звернемося також до інших статей КК. У будь-якій статті, де повторність фігурує як кваліфікуюча ознака, сказано, що вона має місце, коли їй передувало вчинення такого ж самого, однакового, тотожного злочину. Наприклад, у ст. 185 КК встановлена відповідальність за крадіжку чужого майна громадян. У частині 1 цієї статті сказано, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається, і далі йде санкція. Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очевидно, що ч. 2 ст. 185 передбачає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за складом), тотожних злочинів. Або ще приклад: у ст.149 встановлена відповідальність за різні форми торгівлі людьми, а в ч. 2 цієї статті - за вчинення тих же дій повторно. Це означає, що злочини, які входять до повторності, однакові, тотожні за своїми юридичними ознаками.
Отже, можна зробити висновок - закон прямо передбачає такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів.
Проаналізуємо далі статті закону, що стосуються повторності. Звернемося зокрема до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, привласнення, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових речовин тощо. Отже, виявляється, що шахрайство визнається повторним, якщо йому передували, наприклад, грабіж або навіть розбій. У цьому разі йдеться не про повторність однакових, тотожних, злочинів, а про повторність подібних, близьких між собою низкою ознак злочинів. Наприклад, та сама крадіжка і вимагання - злочини не тотожні, але через їх певну подібність вони можуть утворити повторність, якщо вчинені в цій послідовності.
Далі, у деяких статтях, які передбачають відповідальність за злочинні дії з наркотичними засобами, зазначено, що вони вважаються повторними, якщо їм передувало вчинення будь-якого із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих речовин (ч. 2 статей 308 і 309 і ін.). І в цих випадках для повторності не вимагається тотожності вчинених злочинів, достатньо їх подібності, однорідності. Тому таку повторність називають повторністю однорідних злочинів.
Отже, зробимо другий висновок: повторність однорідних злочинів також прямо встановлена законом. У частині 3 ст. 32 визначається, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Тим самим закріплюється такий вид повторності, як повторність однорідних злочинів.
3. Кваліфікація повторності злочинів багато в чому визначається її видами. У будь-якому випадку ознака повторності повинна дістати своє вираження в юридичній оцінці діяння.
Кваліфікація повторності тотожних злочинів. Така повторність має місце там, де злочини, що утворюють її, містять ознаки того ж самого складу злочину (наприклад, вчинені послідовно дві крадіжки або два заволодіння транспортними засобами). Обидва злочини, що утворюють таку повторність, охоплює одна стаття КК, в якій встановлена відповідальність за повторне вчинення даного злочину. Тому кваліфікація такої повторності в наших прикладах настає за ч. 2 ст. 185 або, відповідно, за ч. 2 ст. 289; Цієї вимоги суворо дотримується і судова практика. Так, стосовно справ про вбивство було пояснено, що, коли винний у різний час вчинив два замахи на вбивство при кваліфікуючих ознаках і за перше з них особа не була засуджена, вчинене в цілому повинно кваліфікуватися за ч. 1 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 та іншим її пунктам, якщо мають місце інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування практика правильно вважає, що зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий саме злочин, підлягає кваліфікації за ознакою повторності за ч. 2 ст. 152 і додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною даної статті не потрібно.
Така кваліфікація має місце лише у випадках, коли злочини, що входять до повторності, всі є закінченими або всі є замахом на злочин чи готуванням до нього. В інших випадках при повторності тотожних злочинів настають інші правила її кваліфікації. Ці правила зводяться до того, що у разі, коли один із злочинів є закінченим, а інший - замахом (або навпаки), вчинене потребує кваліфікації кожного злочину окремо, за відповідною частиною застосовуваної тут однієї і тієї ж статті КК. Так, при вчиненні двох або більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування, а в іншому - закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю зазначених злочинів.
Повторність тотожних злочинів, якщо вона прямо не передбачена в статті Особливої частини (наприклад, особа вчинила послідовно два умисних тяжких тілесних ушкодження), розглядається в п. 1 ст. 67 як обставина, яка обтяжує покарання.
Кваліфікація повторності однорідних злочинів, тобто злочинів, які мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені з однією формою вини, не викликає якихось ускладнень. Кожний злочин, що утворює повторність, повинен отримати самостійну кваліфікацію за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Так, якщо особа вчинила послідовно розбій і крадіжку, вчинене підпадає під ознаки ч. 1 ст. 187 і ч. 2 ст. 185 (за ознакою повторності).
4. Відмежування повторності від суміжних понять. Повторність тотожних злочинів і продовжувані злочини. Повторність, не пов'язана з засудженням за раніше вчинений злочин, тобто фактична повторність, перебуває у певному співвідношенні з поняттям продовжуваного злочину.
У частині 2 ст. 32 КК прямо сказано, що повторність, передбачена ч. 1 цієї статті (тобто повторність тотожних злочинів), відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Що зближує повторність тотожних злочинів і продовжуваний злочин? І там і тут вчиняється дві або більше дії, що тотожні, однакові. Крім того, між цими діями є певний проміжок часу. Але що ж відрізняє ці поняття? Це важлива проблема і теорії, і судової практики. Практичне значення цього питання полягає в тому, що при продовжуваному злочині виключається повторність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК (продовжувана крадіжка). При повторності тотожних злочинів, тієї ж крадіжки, застосовується ч. 2 ст. 185, що тягне за собою більш суворе покарання.
Практика Верховного суду України використовує поняття продовжуваного злочину. Так, було зазначено, що продовжуваним визнається неодноразове безоплатне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочинних дій, що охоплюються загальною метою незаконного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. В одній справі було встановлено, що винний вирішив викрасти із сховища державної бібліотеки декілька томів стародавніх рукописів, і періодично, скориставшись недбалістю охорони, виносив по одному тому з бібліотеки, зрештою здійснивши задумане повністю.
Та ж позиція має місце у справах про хабарництво. Було зазначено, що одержання посадовою особою одного хабара в декілька прийомів, слід розглядати як продовжуваний злочин. У таких випадках дії за ознакою повторності кваліфікувати не можна.
Отже, зазначимо, чим же продовжуваний злочин відрізняється від фактичної повторності?
Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром, спрямовані до загальної мети. При повторності тотожних злочинів має місце не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, який властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині. Інакше кажучи, при повторності, злочини, що утворюють її, не об'єднані єдністю злочинного наміру і загальною метою їх вчинення. Так, якщо, наприклад, сьогодні вчинена крадіжка з магазина, завтра - з продовольчого лотка, а післязавтра - з будинку побуту тощо, вчинене є повторною крадіжкою і кваліфікується за ознакою повторності (ч. 2 ст. 185 КК

Ущерб деловой репутации

Воскресенье, 10 Февраля 2008 г. 14:41 (ссылка)редактировать
В ст.7 ГК Украины речь идет о защите чести, достоинства и деловой репутации. В части третьей указанной статьи определено право граждан и организаций требовать наряду с опровержением сведений, порочащих их честь, достоинство и деловую репутацию возмещения имущественного и морального (неимущественного) вреда, причиненного распространением этих сведений. При этом право на возмещение морального вреда сохраняется и в том случае, если ответчик опроверг недостоверные сведения в добровольном порядке.

В каких же случаях возникает право на возмещение морального ущерба? В Постановлении Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» № 4 от 31.03.1995 г. сказано, что право на возмещение морального (неимущественного) вреда возникает в случаях, предусмотренных специальным законодательством, в частности: статьями 7 и 440-1 ГК Украины, статьей 49 Закона Украины «Об информации», статьей 24 Закона Украины «О защите прав потребителей», статьей 44 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах», статьями 1, 33, 34 Закона Украины «О внешнеэкономической деятельности», статьей 10 Закона Украины «О режиме иностранного инвестирования», статьей 173-1 Кодекса Законов о труде Украины (КЗоТ), статьей 12 Закона Украины «Об охране труда», статьей 17 Закона Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей», статьей 3 Закона Украины «О порядке возмещения вреда, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, досудебного следствия, прокуратуры и суда» и др.

3. Право на неприкосновенность частной жизни
Свобода и неприкосновенность частной жизни в качестве одного из основных прав человека получили закрепление в первом поколении прав человека. К примеру, указанное право нашло свое юридическое воплощение в британском Habeas corpus Act 1679 г., во французской Декларации прав человека и гражданина 1789 г., в американском Билле о правах 1791г., в других конституционных актах.

Право человека на неприкосновенность частной жизни является естественным правом человека, одним из основных конституционных прав, который принадлежит человеку от рождения и неотчуждаемо. Оно является одним из международных стандартов в области прав человека, который получил свое закрепление в ст. 12 Всеобщей декларации прав человека (1948 г.), и ст. 17 Международного пакта о гражданских и политических правах (1966 г.) и ряде других международно-правовых актов.

Объектом права здесь выступает неприкосновенность частной жизни каждого гражданина, как реализация его личной свободы, которая включает в себя право на: свободу располагать собой (в т.ч. находиться без контроля с чьей-либо стороны), тайну частной жизни (в т.ч. личную тайн, семейную тайну, тайну переписки, телефонных переговоров, почтовых, телеграфных и иных сообщений), защиту личности (в т.ч. защиту своего имени; защиту своей чести, достоинства и деловой репутации, защиту своей национальной принадлежности; защиту права на пользование родным языком и свободный выбор языка общения, воспитания, обучения и творчества), на защиту жилища (неприкосновенность жилища), тайну голосования.

Почти каждое расследование, проводимое должностными лицами по поддержанию правопорядка для профилактики или раскрытия преступления, приводит к ситуации, при которой предпринимаемые действия ведут к вторжению в частную сферу отдельных лиц. В то время как очевидно, что в любой стране уголовно-процессуальный кодекс будет предусматривать полномочия и компетенцию должностных лиц по поддержанию правопорядка при проведении расследования, также очевидно, что существование соответствующих законов само по себе недостаточно для того, чтобы обеспечить должное уважение права на неприкосновенность частной жизни отдельного человека.

«Никто не может подвергаться произвольному или незаконному вмешательству в его (его) частную жизнь, семью, жилище или переписку либо незаконным нападкам на его (или ее) честь и репутацию» (МПГПП, Статья 17.1).

«Каждое лицо имеет право на защиту по закону от такого вмешательства или нападкам.» (МПГПП, Статья 17.2).

Второй параграф создает обязательство для государств, являющихся сторонами Пакта, в отношении принятия активных шагов по обеспечению такой защиты для всех лиц. В отношении уголовного расследования это означает, что те действия со стороны должностных лиц по поддержанию правопорядка, которые влекут (могут повлечь) нарушение права неприкосновенности частной жизни, должны быть допустимыми в соответствии с внутренним правом и что прибегание к таким действиям должно быть пропорциональным законной цели, которую надлежит достичь. Проникновение в чье-либо жилище в поисках свидетельства, а также перехват и контроль за перепиской и телефонными разговорами представляют собой серьезное вторжение в частную сферу соответствующих лиц. Следовательно, такие действия должны быть обоснованы существованием острой необходимости в таких действиях в целях законного поддержания правопорядка.

Во многих странах разрешение на перехват и контроль телефонных разговоров можно получить только через судью, который предоставит разрешение только в случаях, если очевидно, что подозреваемый (подозреваемые) будет участвовать в прослушиваемых разговорах и если нет другого разумного способа получения свидетельства против таких подозреваемых.

Практика поддержания правопорядка в данной конкретной области требует строгого контроля как внутреннего (со стороны должностных лиц, ответственных за дачу приказов и/или управление), так и внешнего (со стороны должностных лиц судебных и других органов). Следовательно, действия, предпринимаемые отдельными должностными лицами по поддержанию правопорядка, должны регистрироваться. Такая регистрация (запись) обеспечит возможность вынесения справедливого и беспристрастного решения относительно их законности и непроизвольности при передаче конкретного дела для судебного разбирательства.

В этой связи необходимо сделать ссылку на Статью 4 «Кодекса поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка» (КПДЛПП), в которой говорится:

«Материалы конфиденциального характера, находящиеся в распоряжении должностных лиц по поддержанию правопорядка, должны оставаться конфиденциальными за исключением случая, когда исполнение обязанности или потребность правосудия настоятельно требует иное».

Из этой статьи ясно вытекает, что в ситуациях, когда имеет место законное и непроизвольное вмешательство в частную жизнь, семью, жилище или переписку, исполнительные должностные лица по поддержанию правопорядка обязаны уважать и защищать частную информацию, полученным таким образом. В то же время произвольное раскрытие информации, полученной через действие, которое само по себе является законным, может составлять незаконное вмешательство в частную жизнь лица.

Комментарии (0)Комментировать [+ в друзья]

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

http://ajiravid.org/content/view/9309/25/

Вам следует обратиться к адвокату и с его помощью подготовить иск в суд о защите чести и достоинства (статья 7 Гражданского кодекса Украины) и о возмещении морального (неимущественного) вреда (статья 440-1 ГК). В случае доказанности исковых требований суд может обязать ответчика принести извинения, а также с учетом характера действий лица, причинившего вред, физические и моральные страдания, взыскать с ответчика в возмещение морального вреда в вашу пользу не менее пяти минимальных размеров заработной платы (теперь это не менее 1025 гривен).
Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа
зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї
чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної або юридичної особи. ( Пункт 4 частини
другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 ) від
22.12.2005 )

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в
інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається
судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та
душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або
позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка
завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,
а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги
розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової
шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром
цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не
встановлено договором або законом.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статья 12

Никто не может подвергаться произвольному вмешательству в его личную и семейную жизнь, произвольным посягательствам на неприкосновенность его жилища, тайну его корреспонденции или на его честь и репутацию. Каждый человек имеет право на защиту закона от такого вмешательства или таких посягательств.

Розділ II ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ Я ОСОБИ


Стаття 120 Доведення до самогубства

1 Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство що є
наслідком жорстокого з нею поводження шантажу примусу до протиправних
дій або систематичного приниження її людської гідності карається
обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той
самий строк
2 Те саме діяння вчинене щодо особи яка перебувала в матеріальній або
іншій залежності від винуватого або щодо двох або більше осіб карається
обмеженням волі на строк до п яти років або позбавленням волі на той
самий строк

3 Діяння передбачене частинами першою або другою цієї статті якщо воно
було вчинене щодо неповнолітнього карається позбавленням волі на строк
від семи до десяти років

Розділ II ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ Я ОСОБИ


Стаття 127 Катування

1 Катування тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або
фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв мучення або
інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу
вчинити дії що суперечать їх волі карається позбавленням волі на строк
від трьох до п яти років
2 Ті самі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб
караються позбавленням волі на строк від п яти до десяти років

Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І
СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА


Стаття 161 Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової
національної належності або ставлення до релігії

1 Умисні дії спрямовані на розпалювання національної расової чи
релігійної ворожнечі та ненависті на приниження національної честі та
гідності або образа почуттів громадян у зв язку з їхніми релігійними
переконаннями а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення
прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси кольору шкіри
політичних релігійних та інших переконань статі етнічного та соціального
походження майнового стану місця проживання за мовними або іншими
ознаками караються штрафом до п ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або
обмеженням волі на строк до п яти років з позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або
без такого
2 Ті самі дії поєднані з насильством обманом чи погрозами а також
вчинені службовою особою караються виправними роботами на строк до двох
років або позбавленням волі на строк до п яти років

3 Дії передбачені частинами першою або другою цієї статті які були
вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші
тяжкі наслідки караються позбавленням волі на строк від двох до п яти
років

Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І
СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА


Стаття 182 Порушення недоторканності приватного життя

Незаконне збирання зберігання використання або поширення конфіденційної
інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у
публічному виступі творі що публічно демонструється чи в засобах масової
інформації караються штрафом до п ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або
арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох
років

Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ


Стаття 189 Вимагання

1 Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь яких
дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його
близькими родичами обмеження прав свобод або законних інтересів цих осіб
пошкодження чи знищення їхнього майна або майна що перебуває в їхньому
віданні чи під охороною або розголошення відомостей які потерпілий чи
його близькі родичі бажають зберегти в таємниці вимагання караються
обмеженням волі на строк до п яти років або позбавленням волі на той
самий строк
2 Вимагання вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб або
службовою особою з використанням свого службового становища або з
погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або з
пошкодженням чи знищенням майна або таке що завдало значної шкоди
потерпілому карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

3 Вимагання поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров я
особи або таке що завдало майнової шкоди у великих розмірах карається
позбавленням волі на строк від п яти до десяти років із конфіскацією
майна

4 Вимагання що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах або
вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого
тілесного ушкодження карається позбавленням волі на строк від семи до
дванадцяти років з конфіскацією майна


Особлива частина


Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ


Стаття 190 Шахрайство

1 Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи
зловживання довірою шахрайство карається штрафом до п ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на
строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років
2 Шахрайство вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб або
таке що завдало значної шкоди потерпілому карається штрафом від п
ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням
волі на строк до п яти років або позбавленням волі на строк до трьох
років

3 Шахрайство вчинене у великих розмірах або шляхом незаконних операцій з
використанням електронно обчислювальної техніки карається позбавленням
волі на строк від трьох до восьми років

4 Шахрайство вчинене в особливо великих розмірах або організованою
групою карається позбавленням волі на строк від п яти до дванадцяти
років з конфіскацією майна


Особлива частина


Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ


Стаття 192 Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання
довірою

1 Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання
довірою за відсутності ознак шахрайства караються штрафом до п ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на
строк до двох років або арештом на строк до шести місяців
2 Ті самі діяння вчинені за попередньою змовою групою осіб або такі що
заподіяли майнову шкоду у великих розмірах караються штрафом від п
ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
обмеженням волі на строк до трьох років

Примітка Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною якщо
вона у п ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян а у великих розмірах така що у сто і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян

Что я и сестра катаемся на велосипеде, никому нет до этого дела ! - сказал Коваленко и побагровел. - А кто будет вмешиваться в мои домашние и семейные дела, того я пошлю к чертям собачьим.

Беликов побледнел и встал.

- Если вы говорите со мной таким тоном, то я не могу продолжать, - сказал он. - И прошу вас никогда так не выражаться в моем присутствии о начальниках. Вы должны с уважением относиться к властям.

- А разве я говорил что дурное про властей - спросил Коваленко, глядя на него со злобой. - Пожалуйста, оставьте меня в покое. Я честный человек и с таким господином, как вы, не желаю разговаривать. Я не люблю фискалов.

Беликов нервно засуетился и стал одеваться быстро, с выражением ужаса на лице. Ведь это первый раз в жизни он слышал такие грубости.

- Можете говорить, что вам угодно, - сказал он, выходя из передней на площадку лестницы. - Я должен только предупредить вас быть может, нас слышал кто -нибудь, и, чтобы не перетолковали нашего разговора и чего -нибудь не вышло, я должен буду доложить господину директору содержание нашего разговора... в главных чертах. Я обязан это сделать.

- Доложить Ступай, докладывай !

Коваленко схватил его сзади за воротник и пихнул, и Беликов покатился вниз по лестнице, гремя своими калошами. Лестница была высокая, крутая, но он докатился донизу благополучно; встал и потрогал себя за нос целы ли очки Но как раз в то время, когда он катился по лестнице, вошла Варенька и с нею две дамы; они стояли внизу и глядели - и для Беликова это было ужаснее всего. Лучше бы, кажется, сломать себе шею, обе ноги, чем стать посмешищем; ведь теперь узнает весь город, дойдет до директора, попечителя, - ах, как бы чего не вышло ! - нарисуют новую карикатуру, и кончится всё это тем, что прикажут подать в отставку...
[699x578]

Теперь слушайте, что дальше. Какой -то проказник нарисовал карикатуру идет Беликов в калошах, в подсученных брюках, под зонтом, и с ним под руку Варенька; внизу подпись влюбленный антропос . Выражение схвачено, понимаете ли, удивительно.

Художник, должно быть, проработал не одну ночь, так как все учителя мужской и женской гимназий, учителя семинарии, чиновники, - все получили по экземпляру. Получил и Беликов. Карикатура произвела на него самое тяжелое впечатление.

Выходим мы вместе из дому, - это было как раз первое мая, воскресенье, и мы все, учителя и гимназисты, условились сойтись у гимназии и потом вместе идти пешком за город в рощу, - выходим мы, а он зеленый, мрачнее тучи.

- Какие есть нехорошие, злые люди ! - проговорил он, и губы у него задрожали
[524x699]