Я люблю ніч. Вона розмовляє з моїм сердцем. День - час розуму. Я не люблю розум, бо він друг гордості, думки оточуючих та дріб'язкового страху,від якого потіють лодоні. А я люблю теплі й сухі лодоні...

Люблю ніч, тому що вона ховає ті очі, що постійно змінюють свою правду. Вночі я завжди бачу одну правду, в своїй уяві.

Люблю ніч, бо вона завжди обіймає, ховає мене від того, що не хочуть бачити мої очі, що не хочуть чути мої вуха, що не хочуть казати мої вуста.

Я знаю чому не можу спати вночі. Тому що я хочу бути зі своїм сердцем.

Я ненавиджу день, постійно стверджуючий своє прокляте ні...